самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?
Дуже близькою частиною мови є дієприкметник
вказуе на ознаку
запаху (п’янкий, запашний),
кольору (білий, зелений),
віку (старенький, давній),
розміру (величезний, середній),
матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
якості (твердий, гнучкий),
принадлежності (зятів, сестрин),
простору (далекий, близький),
часу (ранній, вчорашній)
внутрішні властивості (добрий, щедрий),
зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю
Життя не стоїть на місці. Змінюються часи, якою ж повина бути сучасна людина? Швидкий розвиток науки, техніки, нові технології вимагають глибоких і міцних знань від сучасної людини. Дедалі необхіднішими стають сьогодні вміння працювати на комп'ютері, знання іноземних мов. Сучасна людина повина стежити за новими досягненням і відкриттям. Але, щоб розуміти їх, необхідно мати відмінні знання із шкільних предметів.
Сучасна людина повина бути культурною, розбиратися у мистецтві і мати високий художній смак. Література, музика, живопис, театр не повинні лишатися за межами її інтересів.
Я переконаний (переконана), що такі риси є обов'язковими для сучасної людини. Мова йде про доброту, чесність, порядність, здатність прийти на до захистити слабких.
