Запитайте у різних людей, що робить їх щасливими, від чого вони отримують найбільше задоволення, - і ви отримаєте купу найрізноманітніших відповідей. Дехто відверто скаже: мене роблять щасливим гроші, достаток, багатство. Справді, якщо весь час думаєш про те, як нагодувати сім"ю або заплатити за квартиру, щасливим бути важко. Так само і зі мною. Я не прагну набити повні кишені хрусткими купюрами, але для мене важливо мати певну суму грошей, щоб почуватися впевнено.
Щасливим мене робить відчуття, що всі мої близькі люди живі і здорові, що дуже суттєво у наш час.
Але повне відчуття щастя до мене приходить тоді, коли я зустрічаюся зі своєю коханою дівчиною. Ця людина мені дуже дорога, бо розуміє мене і відповідає взаємністю на мої почуття до неї. Це мене окрилює, прямо підносить над землею, дарує впевненість у своїх можливостях, викликає справжню ейфорію і надихає на нові досягнення, аби подобатися їй ще більше.
Я думаю, навіть переконаний, що без кохання щасливою не може бути жодна людина.
У глибокому яру, між двома стовбурами могутніх ясенів, горіло велике вогнище. Полум'я то присідало, то раптом з веселим тріскотінням бурхливо і високо сягало вгору, розганяючи хвилі густої темряви. У світлі полум'я з кущів виринали курені, намети. А біля самого вогнища сиділи, лежали, стояли озброєні люди. Всі вони різного віку, різного фаху, і в різноманітному одязі, та в селянських свитах, і в армійських гімнастерках, у френчах, в кітелях, у шинелях, у плащах. Така ж строкатість була і в їхній зброї. Тут все було різноманітне.
Тільки одне в цих людей було спільне - це невгасиме прагнення перемогти ворога. Трохи осторонь, під стовбуром ясена, обіпершись руками на мисливську рушницю, сидів дід — обірваний, волохатий і старий, як дума. Біля нього, згорнувшись калачиком і поклавши на дідову ногу голівку, спав хлопчик років семи — онук його. Біля сусіднього вогнища гучно знялася хвиля басів. Пісня звучала, хапала за душу, хвилювала, глушила тривогу, збурювала думки, будила сили й бадьорила, кликала в нові бойові походи.
