I. Прочитайте слова (словосполучення). Визначте, які з них: а) були нео- логізмами багато десятиліть тому; б) були неологізмами ще відносно недавно; в) є неолorізмами сьогодні. Поміркуйте, чому ці слова (словосполучення) з'явилися в мові, чому перейшли до активної лексики і за яких умов стануть застарілими. Зробіть висновок про те, яких змін і чому зазнає лексична система мови в процесі розвитку. Банкомат, евро, космонавт, ракета, МР3-плеер, жалюзі, комп'ютер. радiо, чат, флешка, супермаркет, інтернет, евроремонт, електрика, бейсбол.

II. Наведіть і запишіть кілька прикладів неологізмів нашого часу.

Всі варіанти відповідей:

1. б

2. в

3. а

4. а

5. 1) Сагайда, випроставшись між низькими деревами, якусь мить стояв приголомшений і засліплений блиском вранішньої природи.

   2) Падаючи з дерева і лягаючи на землю, листя тихо і якось таємно шелестіло.

6. P.S. Тут можна вибрати будь-який варіант з реченням. (цей P.S. не писати)

   1) Микола, взявшись за іншу вудочку, став пильно дивитися на поплавок.

   2) Микола взявся за іншу удочку, став пильно дивлячись на поплавок.

7. Загортати - загортавши, загортаючи.

   Загорнути - загорнувши, загорнуючи.

   Летіти - літавши, літаючи.

   Прилетіти - прилетівши, прилітаючи.

   Зазнати - зазнавши, зазнаючи.

   Зазнавати - зазнававши, зазнаваючи.

   Поміняти - помінявши, поміняючи.

   Міняти - мінявши, міняючи.

8. Вилізши на великий сніговий карниз, юнак різко відштовхнувся палицями.

9. Вилізши - дієприслівник (що зробивши?), додаткова дія, теперішній час, доконаний вид, обставина.

Підказки в 7 завданні: обставина, підмет, присудок, додаток.

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових, в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну… Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!