1.Який шлях обрати? Як дізнатися про моє призначення? Що робити в майбутньому? Перед кожною людиною в певний момент її життя постають ці питання. І саме тоді необхідно усвідомити багато речей.
Ще з самого дитинства кожен знає ким хоче стати. Але з роками мрії змінюються. Тепер людина має інше світосприйняття, тому їй необхідно чітко визначитися зі своїми цілями. І не зрозуміти ким вона себе бачить. Уперто йти до своєї мети – запорука успішного кар’єрного росту. Але як обрати власне свою професію? Пам’ятаєте ідею «сродної праці» Григорія Сковороди? Це означає, що людина має жити відповідно до її природних схильностей. На думку філософа, за такої умови вона буде щасливою, отримуватиме задоволення від процесу роботи, залюбки її виконуватиме, у іншому разі – незадоволення своїм життям завжди супроводжуватиме людину. Не слід забувати й про роль професії в суспільстві. Можливо, це зовсім не потрібно в сучасному світі. Тобто потрібно звертати увагу на актуальність фаху.
Вибір шляху в житті має зробити саме той, хто обирає. Казура Мікура говорив: «Якщо ти йтимеш за кимось, ти не загубишся. Але єдине, що ти бачитимеш – їх спини» Я погоджуюся із цими словами. Легко слідувати за кимось, важче робити вибір самому. Отож краще більше попрацювати та отримати більше, ніж повторити вже зроблене та не отримати нічого. І я не про матеріальну вигоду, а про духовне збагачення, коли дізнаєшся багато нового, розширюєш свій кругозір
Объяснение:
Ще ховаються по байраках сіpі брили злежаного снігу, вночі морозець притрушує білою пудрою зелене листя осоки на болоті, а вже красується золотими сережками ліщина і на пригрітих сонцем галявинах витикаються молодими стрілами трави. У таку пору я поспішаю в ліс. Поспішаю в гості до самої весни. Ранок теплий, сонячний. Дихає свіжістю земля. Hіколи ліс не пахне так голодко і терпко, як у цю вранішню годину. Сльозяться крихітні струмки, шукають дорогу до річечки. Ліс живе передчуттям зеленої повені листя і трав. Він посвітлів, виграє новими кольорами, звуками. Чуєте, з вільшника долина голосна пісня: приди-кум... чай-пить... чай-пить... Хто ж це за є випити чаю? Хто ж це за є випити чаю? Та це ж співочий дрізд! Він зовсім недавно повернувся з далеко! Африки і тепер спішить повідомити про це ніжними трелями. Дрозда підтримують і зяблик, і шпак. Вони також радіють, повернувшись до рідного лісу. Синиця, яка ніколи не бачила заморських земель, дивиться на них з особливою заздрістю, Йду лісовою стежкою і скрізь бачу прикмети весни. Цлий день бродив я весняним лісом. А підвечір зяблик попередив мене: збирається дощ На гарну погоду він співає веселу пісеньку, а перед дощем починає одноманітно рюмити. Що ж, пора і додому.
