Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового і огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки.
Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов'язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги. З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з життя, навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися в певних межах, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.
Відомий російський письменник М. Булгаков писав, що "рукописи не горят", але горять душі та, як відомо, із попелу неможливо нічого відтворити. Тому треба пам'ятати, що найголовніше в житті - зберегти свою цільність. Ані кар'єра, ані робота, ані добре ставлення людей не повинні підпорядковувати людину собі. Людина має бути живою внутрішньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах - ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного.
Я маю багато друзів та приятелів. Але Сергій серед них є найкращим другом. Ми живемо з ним в одному дворі та навчаємося в одному класі. На жаль, за однією партою ми з Сергієм не сидимо. Вчителі не дозволяють нам цього, щоб ми не не відволікали один одного на уроках.
У мого друга темне волосся, сірі очі. Він дещо нижчий від мене зростом та худіший, хоча ми з ним однолітки. Проте Сергій має міцні руки та, взагалі, не скаржиться на силу та на спортивну форму.
Ми дружимо з Сергійком вже чотири роки. Разом ми граємо у футбол та баскетбол. Їздимо на велосипедах на річку та навіть рибалимо там. Також мій друг приходить до мене грати в комп'ютерні ігри, тому що у нього вдома комп'ютера немає. Тут наши смаки різняться. Сергій любить грати у віртуальні гонки, а мені до вподоби ігри-мандрівки. Але це не стає на заваді нашій дружбі.
Сергій добрий та веселий хлопець, жвавий та бадьорий. Він будь-коли може поліпшити оточуючим його людям настрій своєю посмішкою чи жартами. Мій друг також любить розповідати анекдоти та смішні історії.
Сергій залишається добрим другом не лише в іграх, але й у біді. Через це твір про справжнього друга я вирішив написати саме про Сергія, а не про когось іншого. Адже саме цей хлопець завжди допомагає мені, і не тільки тоді, коли я Часто Сергійко сам бачить, що я сам не можу впоратися з чимось. Тоді він сам спішить до або дати корисну пораду.Ось думаю до удачі
