Моя хата скраю - це мене абсолютно не стосується, це абсолютно не моя справа.
Вираз є усіченим варіантом приказки Моя хата скраю, я нічого не знаю. Так міг відповідати полохливий і вкрай обережний мешканець села на питання незнайомої людини. Вираз, можливо, пов'язано і з тим, що на селі хати скраю будували приїжджі новосели, які не знали всіх справ села; крім того, живучи з краю села, людина не дізнається про те, що сталося в центрі.
Так кажуть, коли робиш вигляд, що нічого не бачив / не знаєш. Наприклад йдеш по вулиці, бачиш, що людині погано, і проходиш мимо.
Це вислів пішов від тих часів, коли в центрі сіл була площа і там щось відбувалося вічно, то люди які жили в хатах скраю села як би не брали участь в цій суспільного життя. Тому їм говорили типу "Ти вчора бачив таку-то подію?" , А ті відповідали "Ні, моя хата скраю нічого не знаю".
Моя хата скраю: Це означає, що людина намагається залишитися осторонь від того, що відбувається і не брати участь в сумнівних на його погляд справах.
Гуляючи осіннім лісом помічаєш, що осінь вже обережно торкнулася своїм пензлем розкішного одягу дерев, залишивши де-не-де жовті й червоні плями.Аж раптом очі натрапляють на порожню пластикову пляшку. Ще далі помічаю зрубане деревце, сліди від вогнища… А он іще пляшки, одноразовий посуд, залишки іжі. О цивілізаціє! Від тебе не втечеш! Ти дібралась і сюди. Але у надто спотвореному вигляді… Стежками мого вимріяного лісу пройшла людина, залишивши після себе купи сміття.
Приємні враження кудись зникають, від романтичного настрою не залишається й згадки. Далі йду повільно, замислюючись. Все думаю: а хто повинен дбати, щоб ні на хвилинку не зупинялося серце природи, щоб не забруднювалися річки, не засмічувалися ліси, не вимирали рідкісні птахи, звірі, риби? Хто повинен турбуватися про це: екологи, уряд країни, партія «зелених» ? А може, кожен з нас? Адже іноді достатньо не зірвати квітку, не зламати гілку, не зрубати ялинку під Новий рік, не викинути сміття в річку, не запалити вогнище в лісі… Отже, вирішення проблеми — у наших руках?
