Розповідь про людину яка позитивно вплинула на вас своїми риторичними здібностями

Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ , і згадую вчорашній день...
Ми з друзями збирались походити по калюжам ,після дощу.Мама дістала татову дитячу куртку ,яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до дрцзів.Я зівсно її зняв ,бо подумав що друзі глузуватимуть з мене.А надворі було холодно.Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку".Але сміх друзів також був важливим.Мені все було холодно і холодно.Звісно я простудився , але все - таки розпові матусі про цю історію .Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало  тепліше.
А за вікнами плакав дощ

Пропоную скласти такий діалог між гостем Києва та киянином:
- Доброго дня. Пере чи не могли б ви підказати, як мені дістатися залізничного возкалу?
- Доброго дня. Так, звичайно. Зараз вам слід спуститися вниз вулицею, а потім повернути праворуч.
- Зрозуміло.
- Далі ви побачите велике перехрестя. Перейдете через дорогу і побачите метро.
- Дякую. А ви не знаєчете, чи потрібно мені буде робити пересадки в метро?
- Так, потрібно буде змінювати одну лінію на іншу. Вам підказати?
- Так, будь ласка.
- Ви сядете на станції "Лук'янівська" і доїдете до "Хрещатика". Там ви зміните зелену лінію на червону і дістанетесь зупинки "Вокзальна".
- Величезне вам Щасти!
- На все добре!