Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки, 1. Є лише три багатства у тебе здоров'я знання і душа (І. Ко валенко). 2. Щастя це трикутник. У нім три боки віра надія любов (Б. І. Антонич). 3. Щасто найбільше сприяють такі почуття добро зичливість щирість приязність до людей (А. Шопенгауер). 4. кла ду слова у душу найповніші братерство», «материнство», «Мир». «Люблю». Від слів таких мені стає ясніше (В. Женченко). 5. У тому слові було все злагода спокій надія (П. Загребельний). 6. Все докупи злилося в мені і надія і віра і любов (Дніпрова Чайка). * У кожному з речень підкресліть однорідні члени речення, узагаль- нювальне слово (словосполучення) виділіть рамкою. & Укажіть речення, у яких узагальнювальне слово відділене від одно рідних членів речення кількома словами % Витлумачте суть кожного з названих у реченнях почуттів. Звіртесь зі Словничком назв почуттів.

1 Байдужість, найстрашніша хвороба нашого часу.

Не бійтеся друзі – писав П. Польський письменник Бруно Ясенський

Принаймі вони можуть вас зрадити. Не бійтеся ворогів . Принаймі вони можуть вас убити. Бійтеся байдужих. З їхньої мовчазної згоди творяться і зради, і вбивства.

Задумайся на хвилину читачу. Чи не «мовчав» і ти

часом? Там де треба було на весь світ кричати! Чи

не втікав задля власного спокою у життєві

кущики щоб нічого «не бачити» і «не чути» « незнати »? Пригадай читачу чи не проходив ти мовчки

коли хтось нівечив природу твоєї землі? Коли

якийсь ворожий зайда чинив наругу над

святинями твого народу? Над його історією?

Сполохані орли злітають у небо щоб у бойовому леті опуститися помстою на тих хто руйнує їхні

гнізда. Сполохані жаби стрибають у болото щоб

тихо і спокійно пересидіти небезпеку. Задумайся

читачу і зваж: хто ти?

свого народу»

Історія України – лише один зі шкільних предметів у навчальній програмі. Спокусливо забути про вивчення цього сегменту науки, про сумління на уроці. Та викроїти собі годинку вільного часу. На відеогри тощо.

Але чому цього робити не варто, а варто заглибитися у вивчення минулого нашого народу?

Хто не знає добре історії, той не знає добре інших суспільних наук. Йому важко зрозуміти навіть художню літературу, адже в літературі завжди багато історичних відсилок. Науки про суспільство тісно пов’язані між собою, і знання однієї допомагає зрозуміти й іншу. До того ж, хто ней знайомий з історією своєї нації, той погано знається й на других народах. Не знає їхньої культури, традицій, особливостей мислення, менталітету тощо. Не знаю він таких характеристик і свого народу. Тобто, мало розбирається у характері своїх власних земляків.

Історія допомагає розуміти логіку подій, причини та наслідки вчинків, бачити помилки історичних діячів. Також бачити, до чого вони призводять країну та народ, як хід історії впливає на долі окремих людей. Не вивчив історії – то й не побачиш, чому наше сьогодення саме таке, а не інше. Чому країна живе так, а не інакше, а люди навколо саме такі, як є, а не інші якісь.

Знання історії свого народу важливе для людини не для того, щоб «вичисляти ворогів» або «пам’ятати зло». Не є гідним «викопувати» з минулого історичні образи, трагічні історичні події та шукати винуватців них сьогодні. Принаймні, я вважаю саме так. Пам’ятати трагедії свого народу потрібно для того, щоб чесно вшанувати пам'ять постраждалих, вивчити уроки подій, щоб вони не повторювались більше ніколи. Така моя думка з приводу цього питання.