Серед багатющої культурної спадщини українського народу особливе місце посідають пам'ятки архітектури минулого століття. На цих пам'ятках позначилося піднесення національної свідомості народу.
Саме в XI—XVIII століттях великого розквіту досягли всі види мистецтва, були створені неперевершені зразки архітектури. З тих часів до сьогодення стоять видатні пам'ятки архітектури — ансамблі Києво-Печерської лаври, Видубецького монастиря та Софійського собору в Києві, Вознесенський і Михайлівський монастирі в Переяславі-Хмельницькому, культові споруди Галичини та багато інших. Ці архітектурні ансамблі завжди були оточені кріпосними стінами з баштами. До їх складу входили різноманітні будівлі — церкви, дзвіниці, трапезні, підземні комунікації. Кожен архітектурний ансамбль є справжнім витвором мистецтва.
Досить відомими є й цивільні будівлі, наприклад Київська Академія, Переяслав-Хмельницький, Новгород-Сіверський і Чернігівський колегіуми.
Немало храмів, які нині є пам'ятниками архітектури, споруджувалось на честь визначних історичних подій. Наприклад, у Ніжині розташовано Благовіщенський собор, що його було побудовано на честь перемоги над шведами.
Більшість зодчих минулого століття залишилися невідомими. У своїй роботі вони творчо наслідували віковічні традиції давньоруської архітектури та народного дерев'яного зодчества.
Головними особливостями архітектури XVII—XVIII століть є зовнішній блиск, кричуща парадність, багата різноманітність пластичних рішень інтер'єру, фасадів тощо. Будівлі звичайно прикрашалися вибагливими барельєфами, фронтонами, декоративним ліпленням. Усі ці так звані архітектурні елементи здебільшого повторюють малюнок українського народного орнаменту. Усередині храми також багато оздоблені насиченим живописом, виконаним у техніці поліхромного живопису. Пишні іконостаси, вкриті різьбленням, щедро позолочені, є унікальними витворами українського мистецтва. Цивільні будинки також зсередини прикрашалися ліпленням і орнаментальним живописом, але останній, на жаль, не зберігся до наших часів. Узагалі стиль архітектури України кінця XVII — початку XVIII століття має назву українського бароко.
Багато архітектурних пам'яток того періоду було зруйновано в роки Великої Вітчизняної війни, та за повоєнні роки й роки незалежної України багато пам'ятників відбудовано в їх первісному вигляді. Це пам'ятники Києва, Полтави, Харкова, Чернігова та багатьох інших міст і селищ. Прекрасні архітектурні ансамблі згадуваних Києво-Печерської лаври, Видубецького та Софійського монастирів у Києві, Вознесенського та Михайлівського монастирів у Переяславі-Хмельницькому й цілий ряд інших архітектурних пам'яток перетворені на музеї-заповідники. Українська держава дбайливо й надійно охороняє дорогоцінну культурну спадщину нашого народу.
