5-7 речень з фразеологізмами про мову

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Ось і закінчилася золота осінь, на зміну якій прийшла зима. Наш вчитель з праці запропонував кожному учневі зробити шпаківню і повісити її у своєму дворі. Повернуться птахи з вирію, а їх вже буде чекати затишна шпаківня. Всю зиму ми готувалися зустрічати птахів: виготовляли шпаківні різної форми і розмірів, використовуючи різні матеріали. Я вирішив зробити дерев'яну шпаківню. Для її виготовлення я взяв дошки, цвяхи, столярний клей, лінійку з олівцем, ножівку, молоток і фарбу. І робота закипіла! Два місяці я працював над своїм шедевром на уроках праці. Моя шпаківня вийшла невелика, але затишна і яскрава. В кінці зими ми з татом повісили її на старої акації. Тепер, коли я йду в школу, я бачу як в кожному дворі красуються шпаківні, зроблені учнями нашого класу. Вчитель праці запропонував нам подбати про тих птахів, які залишаються зимувати з нами. Тепер ми почали робити годівниці, щоб порадувати наших крилатих друзів пшоном, насінням і хлібними крихтами.