у зв'язку з розвитком культури зростав попит на книги. як і раніше, в монастирях, зокрема в києво-печерській лаврі, переписувалися книги і збиралися рукописи. цінні зібрання рукописних книг були при перемишльській єпископській кафедрі, в монастирях лівобережжя, волині, галичини, закарпаття, буковини. у другій половині xvi — на початку xvii ст. щораз частіше переписуванням книг займалися також світські люди, зокрема вчителі, студенти. однак розмножування книг переписуванням уже не могло задовольнити потреб суспільства. це й зумовило поширення друкарства — однієї з найважливіших передумов прискорення дальшого культурно-наукового і технічного розвитку.
Слово рідне! Мабудь, не було жодного видатного письменника, який би від усього свого людяного серця не висловив любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачив невідривною від долі рідного слова.
Проте є люди, які вважають, що прийде час, коли буде одно мова для всій, чого ж, мовляв, так старатися, так дбайливо ставитися до своєї рідної мови? Це дуже прикра помилка. Одна мова для усього людства - це справа далекого-далекого майбутнього. Це клопіт не наш і не наших онуків та правнуків. Не скоро заговорять однією мовою і визнають її за свою рідну індійці, китайці, росіяни, українці і т.д. На це підуть не сотні, а тисячі років. До того часу пишно розквітуть мови усіх народів на всіх континентах.
