До якої відміни слова "Україна", "Сміттяр", "Двері".

Але чомусь, все одно чогось не вистачає...Чого ж?! Дітей! Ось, насправді, з чого починається будь-яка школа! З того золотого дзвонику, що несе у своїй крихітній ручці першокласник! Радісний сміх,  солоні краплинки в кутиках очей сентиментальних батьків, шелест яскравих ароматних букетів, цукотіння дитячих пантофлів – усе це є тим чарівним прологом, що веде у  таємничий світ під назвою «Школа».Школа, як окрема істота, що має свій вік, память, дух і навіть настрій. Вона не нарікає на упертість своїх старих дверей, луплення стін чи скрипучу підлогу, у неї усе бездоганне! А бачили б ви її у сонячні дні! Яка вона сповнена тепла і світла, що аж самому кортить іти шкільними сходами з усмішкою, до вух натягненою, пристрибуючи! Навіть, якщо на вулиці негода, школа залишається спокійною і врівноваженою. Її дух, запах життя , рух і розвиток  надихають колористику класів і коридорів різнобарв’ям, і  це одразу відчуваєш, ступивши на поріг.Історія – це те, що має початок десь далеко в минулому, існує тепер і немає остаточного завершення в майбутньому. Опісля ретроспективи, слід повірити вам сьогодення Школи. Наразі існує велика кількість нових проектів і задумок, які вже частково почали свою реалізацію, або лишень чекають слушної нагоди щоб вибухнути феєрверком цікавих ідей на радість мешканцям «Школи».   Невичерпному ентузіазмові  винахідників можна лише позаздрити. Це люди наполеглеві і розумні, які десятиліття присвятили освітній ниві, і  що справді знають суть навчального процесу від альфи до омеги.Тож перспективи є, і вони гарні. Процес історії продовжується. Ми всі разом творимо цю історію, рухаючись  лише у перед, у  наше майбутнє! І тільки від нас, від нашої наполегливості, від нашої старанності, від наших знань, від наших мрій залежить яким воно буде НАШЕ МАЙБУТНЄ !

Відповідь: 1)"Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий козарлюга".

2)Не доїжджаючи двічі три версти до Києва, подорожні звернули в гай, на доріжку, що вела до Череваневого хутора, Хмарища.

3)Хмарище було оточене гаями, як хмарами, нагадувало невелику фортецю — з баштою, дубовими воротами, добрим пилом навкруги.

4)"Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов заряз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся.

5)Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів... над українцями, за наругу католиків і уніатів над греко—руською вірою".

Пояснення:нашол