Де знаходиться літописний Білгород? Західніше від Києва. Щоправда, на карті біля столиці немає міста з такою назвою. Натомість є село Білого- родка, розташоване на правому березі Ірпеня — високому, крутому, переріза- ному ярами. Мій брат Тарас, студент-історик, уже чекає на околиці села. Мрії все ж таки збуваються: ми вирушаємо в подорож у часі й просторі. Ідемо валами давнього міста. Вони величезні, мабуть, метрів шістдесят заввишки й такі широкі, що по верху їх ішла колись дорога. Наймогутніший і найкрутіший вал дитинця, зведений ще князем Володимиром уX ст., розта- шований із південної сторони. Скіс тут дуже крутий. З валів відкривається ве- лична панорама он та стара дорога на захід вела колись у Чехію, а он звідтіля, з півдня, приходили печеніги. Під стінами дитинця тече, як і в давнину, Ірпінь. Повільно простуємо вулицями сучасного села. Дорога, що піднімається зі сторони Боярки до центру, звернула в глибоку балку. Праворуч, за балкою, знову побачили поміж сільських будівель і городів давні посадські вали. Колись за цими земляними укріпленнями співіснували билинні герої та істо- ричні особи. Тарас показує мені місце, де знайдені руїни собору XII століття... А онде колодязі. Вони глибокі. Саме з ними пов'язана легенда про «білгородський кисіль», про що діз аємося з тексту на гранітній плиті, яка встановлена біля мосту через річку Ірпінь. ...Повертаючись пізно ввечері, я спіймала себе на думці — ми всі нащадки славних русичів, і це сприймаєш особливо гостро, коли опиняєшся в таких місцях, як сучасна Білогородка (За В. Грипасем та М. Опанасенко). СКЛАСТИ ПЛАН ТЕКСТУ !!

Лисиця звичайна - одна з найвідоміших мешканок наших лісів. Володіючи скромними розмірами, вона все ж є близькою родичкою вовка і відрізняється не менш хижим вдачею. Отже, що ж за тварина руда лисиця: опис тварини, його звички, харчування та господарське значення викладені нижче.Зовнішній вигляд лисиціУ всіх представників сімейства псових є загальне відмінність - гострі вуха і морда, тонкі ноги, невтяжнимі кігті і пухнастий хвіст. Лисиці ж використовують хвіст ще й у якості «ковдри», прикриваючи ніс та передні лапи під час сну взимку.Взагалі руда лисиця - звір середнього розміру з довгим, дуже красивим хвостом і великими гострими вухами. Груди у лисиць біла, тіло в довжину 60-90 см, хвіст 50-60 см. Вуха з заднього боку чорні, а кінчик хвоста білий, також є чорні плями на лапах. Забарвлення руде, іноді з темним хрестиком на плечах.Окрасою і розміри лисиць відрізняються в різній місцевості. Всього налічується 40-50 їх підвидів, є ще й дрібні форми. В цілому, у міру просування на північ лисиці стають більшими і світліше, на південь - дрібнішими і тьмяніше. Але найбільш поширений такий окрас: спина яскраво-руда, біле черево, лапи темні. У лисиць часто є бурі смуги на лопатках і хребті, схожі на хрест.Линька у лисиць починається навесні - у лютому-березні, а закінчується в кінці літа. Після цього у неї відразу ж починає відростати густий зимове хутро, в який тварина одягається повністю до листопада або початку грудня. У цей період вона і є найбільш руда, тваринного подібної забарвлення в наших лісах більше немає. Літнє хутро завжди більш рідкісний і короткий, а зимовий, навпаки, більш густий і пишний.Поширення і поведінкуРуда лисиця мешкає всюди, крім арктичної тундри і деяких островів. У районах з многоснежной взимку вона намагається уникати суцільних тайгових масивів.Лисиці, як і більшість хижаків, зазвичай не полюють поблизу від свого лігва.

Тварини-помічники людини
Тисячоліття тому, коли наші далекі-предалекі пращури ще жили у печерах, у них вже були помічники - собаки. Завдяки гарному нюху вони допомагали первісним людям у полуванні, охороняли житло. Собаку вважають першою свійською твариною, тобто твариною, що була приручена людиною і залишилася жити з нею. Навіть зараз собаки виконують багато дуже важливих завдань: вони працюють охоронцями, пастухами, рятівниками. У людини здавна було багато помічників-тварин: наприклад, коні та віслюки перевозили людей та вантажі, а кішки знищували гризунів.