Капосні духи інформаційної доби

Відповідь:

Сухий - сушити, пестити - пещу, берег - прибережний, гасити - гашу, розбійник - розбійництво, посвята - посвячений, турок - турки, убогий - убозтво, вухо - вушенько - у вусі, бродити - броджу, яблуко - яблучний, радити - раджу, птах - птаство, спати - сплю, лазити - лажу, токар - точити, капелюх - капелюшник, плести - плету, різати - ріжу, качка - качці, любити - люблю, болото - болітце, пасіка - пасічник, трусити - трушу, багатий - багач, мураха - мурашник, мести - мету, товариш - товариський, квітка - заквітчаний, світло - свічу, гриміти - гримлю, письмо - пишу, плавити - славлю, світ - світи, дихати - дишу, лице - личенько, сідати - сиджу, лихо - лишенько, плакати - плачу, аптека - аптечний.

     Одного недільного ранку до мене підійшов загадковий дідусь і таємниче спитав:
     -Хлопче, ти не  знаєш, де у вас в районі знаходиться таємна бібліотека?
      -Не знаю, та й навіть не чув про таку. А що там зберігають? – відповів я.
       -У давно минулі часи, коли Україна знаходилась під ворожою владою, книжки багатьох авторів були заборонені. Але кажуть, що десь у цьому районі містилась підпільна бібліотека. Добровольці самі таємно від влади друкували книги і розповсюджували їх серед охочих.
        -Дуже цікаво, дідусю. Я ніколи про таке не чув. Але, мабуть, вона вже давно знищена, - розчаровано промовив я.
        -Мабуть, що ти правий. Але я все ж таки пошукаю, - сказав дідусь і пішов.
        Завдяки цій цікавій ситуації спілкування я дізнався про те, що у нас в Україні існували таємничі бібліотеки.