До іть будь ласка тут потрібно виписати іменники та дієслова Навчіться переказувати текст про Демосфена так, щоб слухачам було цікаво його слухати. Скористайтеся порадами вправи 3. Мабуть, найбільш яскравим прикладом того, чого може досягнути лю- дина, Є Демосфен. Його перша промова провалилася, та інакше й бути не могло: природа наділила його якостями, що були не сумісні з ораторською діяльністю. Маленький зріст, слабкий голос, погана дикція, нервове посми- кування плеча... Здавалося б, дорога до трибуни для нього закрита назавжди. Але Демосфен не опустив рук щодня він приходив на берег моря й, набрав- ши в рот каміння, відпрацьовував дикцію. При кожному неправильному положенні язика каміння впишалося в піднебіння; говорив так голосно, щоб заглушити шум морського прибою. Аби подолати смикання тіла, підвішував до стелі меча, який щоразу при надмірному рухові колов плече. Неймовірно, але завдяки таким тренуванням Демосфен позбувся своїх недоліків і став одним із найбільш блискучих ораторів

Прокидаюся зранку і бачу, що за вікном справжня зима, хурделиця. Відразу думаю, чим би зайняти себе в такий морозяний, лютий день, адже в школу іти непотрібно — там карантин, а вдома сидіти теж не хочеться, бо нудно. Тому зимовий день розпочинається у мене з теплого чаю з молоком і роздумів про вічне. Потім я, як кожний нормальний підліток, всідаюсь на зручний стілець і вдивляюся в екран комп’ютерного монітора. На диво, я завжди знаходжу силу відірватися від цього монстра і все ж домовитися з друзями про обов’язкову прогулянку на свіжому повітрі.

Хочу запевнити всіх, що зимовий день — то казка, яку не можна проміняти на комп’ютерні ігри чи соціальні мережі. Тільки уявіть, яка краса чатує на нас за розмальованими ранковим морозом вікнами: дерева в ошатних білих шубках, червоногруді снігурі та сміливі горобчики, стежки, вкриті білосніжною ковдрою і ще купа приємних зимових сюрпризів! І не такий страшний вже той мороз, коли так хочеться веселощів! Тому, зазвичай, в обідню пору ми з друзями виходимо на вулицю. І тут уже роби все, що душа твоя побажає! Хтось знаходить бабусині лижі і безупинно ганяє по витоптаних, відшліфованих зимових стежках, дехто дістає з-під дивану запилені ковзани і йде кататися на саморобну ковзанку в нас на вулиці, хлопці, як завжди, зцуплять звідкілясь шматок дебелого лінолеуму і з запалом по черзі спускаються з крутої гірки, малеча ліпить свого першого, але вже такого кремезного сніговичка, а дівчата, забувши про те, що вони завжди мають бути бездоганними, плюхаються в сніг і, розмахуючи руками і ногами, виводять силуети янголів. Щічки червоні, ніс замерз, ноги вже ледве ходять, але ти насолоджуєшся цим прекрасним зимовим днем, а оці маленькі проблеми просто не можуть тобі завадити. Як це прекрасно, відчувати себе таким щасливим! Та розвагам приходить кінець, адже втома все ж дає про себе знати. Але і це ніяк не може зіпсувати мені отой насичений емоціями морозяний день. Повернувшись додому, я ділюсь своїми враженнями і переживаннями з родиною, ми спілкуємося, обговорюємо цікаві питання або останні новини, з ними мені ніколи не буває сумно, адже найрідніші люди завжди розрадять і збадьорять. Я звикла завершувати такий насичений день у затишному кріслі з теплою кавою і ще не прочитаною книгою, це допомагає мені розслабитися і сповна насолодитися приємною вечірньою втомою.

Ось такий він: мій зимовий день. Тому не лякайтесь морозів чи несприятливої, як вам здається, погоди, а беріть санчата в руки і гайда з друзями на вулицю! Ніколи не втрачайте такої нагоди, можливо, таких зимових днів у вас більше не буде

Україна… В одному вже тільки слові звучить ціла музика краси і величі. Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки… Україна – це розкішний вінок з рути та барвінку, що над ним світять яскраві золоті зорі. Ми — українці! І пишаємося цим не дивлячись на всі негаразди та непорозуміння. Ми живемо в Україні і любимо її гарну співочу мову, її прекрасних людей та її пишну природу. Наша країна красива і щедра. Кожен знає, що немає нічого милішого за рідну землю. Навіщо цуратися свого коріння? Своєї історіі? В наших силах зробити так, щоб ймення «українець» гордо звучало по всьому світі, щоб кожен міг пишатися, що він народився саме в цій державі — сильній і незалежній! Любіть Україну!