Розкрийте суть та соціальне значення мовних норм літературної мови. Наведіть приклади.

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу. У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу. Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми. Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці. Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало. Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.

Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я гаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. Воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б'ють у вікно. А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні.

Хмарно осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з визначенням пори року. Осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, мерзлякуватістю, вітрами.

Але сьогоднішній ранок тихий. Тільки листя тремтить на дереві за вікном. Воно ще зелене, але без яскравого сонячного світла здається блідим. Такого ранку всі кольори на вулиці стають неяскраві. У цьому є своя краса, я розумію. Немає зайвої строкатості, наприклад. Але особисто мені таке не дуже подобається.

Починаєш цінувати домашній затишок та теплу ковдру, з-під якої не хочеться вилазити. Моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. Не тому, що вона лінива, а тому, що їй так затишно. Такий ось осінній відпочинок для дорослих. Я, наприклад, все одно в ліжку не втримаюсь! Мені хочеться на вулицю погуляти, побігати. А вона заварює каву, додає туди молоко та ставить ноутбук на коліна.

Але сьогодні п'ятниця - треба йти до школи. Повітря на вулиці холодне, чисте та свіже. Воно бадьорить та дає сили. За це я люблю осінь. Хочеться прямо вдихати її!

Над головою кричать зграї птахів, а взагалі природа мовчить. Чути тільки шум міста. Але я не сумую осіннім ранком. Я йду до школи, а там мої друзі. У школі шумно та весело, доки, звичайно, всі не посідали за парти.