Мій дідусь Кузнецов Іван Олександрович працює в пожежній службі вже понад дванадцять років: саме про таку роботу він мріяв з дитинства. Не тільки любов до техніки (його призначення - водити машину на виклик), але і бажання допомагати іншим людям визначило інтерес дідуся до професії. Пожежна служба небезпечна, тому що під час пожежогасіння може вибухнути газ, впасти стеля або сам будинок, від дій пожежного багато в чому залежить те, чи зможуть рятувальники уникнути жертв. Той, хто вибрав цю професію, повинен бути рішучим і сміливим, вміти миттєво приймати рішення.
Мій дідусь, якщо немає викликів, перевіряє машину: вона повинна бути завжди напоготові, оскільки кожну хвилину може статися пожежа. Якщо відбувається виклик, пожежники відразу беруть все необхідне і мчать на до в цей момент можна гаяти жодної хвилини рахунком. Коли вони під'їжджають на місце пожежі, відразу дістають спорядження і починають гасити, а інша частина пожежних шукає постраждалих і виносить з небезпечної ділянки загоряння. Коли все загашено, пожежні повертаються назад на базу, знаючи, що вони виконали своє завдання. До своїх воістину героїчним вчинкам пожежні відносяться як важкою, але важливій роботі. Ось чому вже після гасіння пожежі дідусь перевіряє машину, а його товариші забирають все обладнання на місце, щоб в разі небезпеки воно знову опинилося під рукою і було справне.
У професії пожежного цікаво те, що кожен відчуває себе членом великої і дружного колективу: пожежні все одно що супергерої, вони приходять на до в той момент, коли в них особливо потребують. У цьому полягає привабливість і складність професії пожежника: він повідомлений бути завжди на чеку, вдень і вночі, при будь-якій погоді, він повинен пам'ятати, що кожну хвилину може статися щось небезпечне. Ось чому не кожен вибирає цю роботу, а тільки той, хто здатний пожертвувати собою в ім'я інших.
1.в
2.в
3. б
4. г
5. 1-б, 2-а, 3-в, 4-г
6. 1- б,2-г , 3-а, 4-в
7. а1
8. Поля ,пробуджені від зимового сну, злегка парували. Налита сонцем і вітрами,
хлюпоче веслами весна. Усі, за винятком Бойка ,дивилися на капітана. Десь за
ланами гомонів ,стихаючи грім. Гордий і волелюбний ,він нагадував сокола.
Іржання те розбилося зараз же на десять відгомонів і покотилося по яру ,і пішло
бродить та гомоніти понад болотечком так, наче не одна конячка заіржала, а при
наймні цілий табун.
9.Ви, дівчатка-подружки, дайте мені сорочки бідненької, але біленької й
тоненької.(просте, односкладне, ускладнене звертанням)
10.До наступного запитання можна переходити ,почувши відповідь на попереднє.
Усе більше закохуючись у цю історичну добу, виникла повага до волелюбності
й непереможності наших предків.
