Твір-опис природи 6 речень ​

Зима – чарівна пора року. Мені подобається, коли надворі ясна морозна погода та падає сніг. На вікнах з’являються вигадливі малюнки. Коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. Взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків. Коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. Проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! Головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. Коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо! Зима дарує нам багато краси та веселощів. Незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також більше уваги приділити своїм близьким людям.

-Добридень, Сашко!

-Добридень, Наталіє Петрівно!

-О, як ти підріс за літо! Вже такий високий став!

-Еге, підріс! Тепер буду вищий за всіх у класі, а я цього соромлюся!

-Тю, не переживай. Діти всі ростуть. Будеш скоро високим, як твій батько!

-Ой людоньки, не хочу! 

- Чому? Чоловіки мають бути високими та стрункими! І ти будеш!

- Кахи-кахи! Який же я чоловік? Мені ж тільки 9 років!

- Сашко, ну, ти ж колись станеш дорослим... Від цього нікуди не дінешся.

- Мені ще ого-го скільки років бути дитиною. Ще треба школу закінчити. А вона така складна… Думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.

- Чому це?

- Важко гризти мені, Наталіє Петрівно, граніт науки цей.

- Ой, нещастя моє, треба старатися. Сумлінно виконувати всі домашні завдання.

- Ой, людоньки, так я ж їх виконую! От тільки оцінки погані!

- А чому тоді оцінки погані?

 - Я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.

- Ах смішний же ти, Сашко!

- Ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!

- Ну добре, бувай.

- Будьте здорові!