Випишіть з тексту сполучникиВ селі у господаря жили два пси. Довелося якось повз ворота проїздити незнайомцеві. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловік не зник з очей, і повернувся до двору. — Що ти з цього маєш? — спитав другий.
— У всякому разі не так нудно,— відповів той.
— Але ж не всі переїжджі,— сказав розумний,— такі, щоб їх мати за ворога нашого господаря. Коли б так, то і я б служби своєї не занедбав, гавкав, хоч іще з минулої ночі мене непокоїть пошкоджена вовчими зубами нога. Собакою бути — це річ непогана, а от даремне брехати на кожного — зле.
до іть​

За кількістю пестливих форм серед мов світу пріоритетне місце посідає українська. «Матінка», «соловейко», «малесенький», «першенький» - ось як лагідно звучать наші слова. Подібного явища не зустрінемо в мові англійській чи німецькій. Для українця назва предмета – це водночас і його оцінка. «Рученьками» ми називаємо руки й дорослої людини, «коником» - дужого коня. Ставлення людини до навколишнього світу формується в перші місяці її життя. Ласкава мова матері майбутнього козака згодом стає його повсякденною мовою. Вчені переконані, що особливості мови впливають на людську вдачу. Дітей в Україні називали тільки лагідно: Петрик, Іванко, Галинка. Дорослих – поважливо. Ви можете хоч подумати назвати Олексу Довбуша Льошкою Довбушем? Назвати Устима Кармелюка … У нас же й такої форми імені не існує! Улюблені українцями імена теж розповідають про народну душу. Оспіване в піснях ім’я Катерина походить від грецького слова, що означає «непорочна», «свята»; Ярина в перекладі з грецької означає «мир»; Тарас – «бунтівливий». А який казковий дивосвіт рослинних та тваринних назв створило українське поетичне світосприймання! Тут і татарське зілля, і вовчі ягоди, горицвіт і павині очі, нечуй-вітер і перекотиполе… Трав’яного стрибунця український народ узгодив зі своїм сприйманням і нарік коником. Усі ці назви – відгук української душі на красу. В цих найменнях – замилування світом і любов до цього. У творенні назв відбито національний іб думання.

Люблю весну, тому що мені подобається ігати за боротьбою, що відбувається в цей час у природі. Мені подобається, як весняна пора проганяє зиму, яка не хоче відступати. Але як би не намагалася зима затриматися, нічого в неї не вийде, адже тепер сонце починає яскраво світити, воно своїми променями прогріває землю. Від його тепла тануть сніги. Мені подобається ігати навесні, як біжать струмки, як все поступово оживає і прокидається від зимового сну.

Все частіше ми можемо ігати в небі зграї перелітних птахів. Але, якщо восени вони покидали нас, то тепер починають активно повертатися. Вони повертаються, сповіщаючи нас своїм співом і криками. Птахи починають вити гнізда, в яких потім будуть висиджувати пташенят.