Укажіть речення з відокремленою обставиною : а -Одне лише мав на меті - знайти іуду
б - Ніколи не байдужий , я оплакував загублену волю мого народа
в- Томилася вільха , безсило опустивши крила .
г-годі вже панам сидіти згорнувши руки.

Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними.   Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».

Мрія — це неначе сценарій, а ми — режисери. Людина має право створити все, що захоче, вигадати найдивовижніші обставини, зануритися в неймовірні пригоди й, урешті-решт, відчути себе володарем світу. Але, на жаль, найчастіше сценарій залишається лише сценарієм, купою паперу з ідеальною моделлю життя. А ми вже починаємо свято вірити, що живемо в казці.Ще з самого малечку ми про щось мріяли. Хтось хотів бути спортсменом, хтось мати круту машину чи багато гарних речей. Час йде, а ми все продовжуємо мріяти та на жаль, багато людей так і не досягли бажаного. Зараз я хочу разом з вами поміркувати, що краще: жити мріями чи будувати плани, які ми будемо втілювати у життя?

Ми знаємо, що ніхто не досягав бажаного не роблячи щось для цього. Тому, коли ми бачимо успішну людину ми повинні розуміти, що задля досягнення своєї мети вона дуже багато працювала. Так і ми, якщо хочемо не просто мріяти, а мати те, про що мріємо повинні наполегливо працюват