ЕКСПРЕС - РЕПЕТИТОР І СИН 1. Відокремлене означення є в реченні
А Адже ж я стомлений одноманітно-сірим, холодним жит-
тям великого міста (М. Івченко).
Б Налiг туман на воду й береги, густий і непрозорий (М. Ри-
льський).
В Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплека-
ною народом рідною мовою (Ю. Мушкетик).
ГПодихав приємно вітерець, обіймався з гарячими випара-
ми землі (Ю. Збанацький).
А Б В Г
2. Розділові знаки слід поставити при відокремленому озна-
ченні в реченні
A Налякане заколотом, знялося з сусідньої стріхи гайворон-
ня і било крилами над обсипаною стріхою (М. Коцюбинський).
Б Жовті курчата розкотилися по грядках, мов горох (М. Ко-
УКР
цюбинський).
МОВ
В Куди, машино, ти біжиш в вечірній сині посивілій? (П.Тичина)
ГСріблистий наче аж прохолодний блиск молодої хвої засві-
тився на ялинах перед ними (О. Гончар).
А Б В Г​

Мій друг Вадик навчається в тому ж класі, що і я. Ми дуже дружні, майже не розлучаємося: разом проводимо дозвілля, готуємо уроки, допомагаючи один одному, вдвох ходимо на секцію футболу. Вадик - воротар, а я захисник. Тренер говорить, що наша дружба допомагає в спорті, ми розуміємо один одного без слів. Я радий, що маю такого хорошого, розумного й вірного друга і намагаюся бути для Вадика таким же товаришем, як він мені. Батьки підтримують нашу дружбу. Папа говорить, що мені пощастило - я знайшов доброго і розумного товариша. Наша дружба допомагає нам у навчанні, спорті і в житті. Я сподіваюся, що Вадик думає про мене так само. 

Бабусині  руки.       Руки моєї бабусі – натруджені, невтомні, ласкаві, найкращі. Як багато вони зробили за свій вік! Бабусині руки засмаглі,  обпечені сонцем, обвітрені вітрами і трішки шершаві від роботи. Вони ніколи не знають спочинку. Завжди чимось зайняті. Чи варять борщ, а він у бабусі найсмачніший; чи печуть запашні , солодкі пироги, що ніби тануть в роті ; чи перуть наші сорочки; чи полють грядки. Та найбільше мене захоплюють вишиті рушники. Скільки потрібно прикласти зусиль , щоб нитками  передати красу на тканину . Стіжок за стіжком рівненько лягають на біле полотно. Всю свою безмежну любов,  свою невтомну душу вкладає бабуся у свої витвори і при цьому її зморшкувате, старіюче обличчя  розквітає і молодіє.    Кожного ранку погладить бабуся мене по голівці і поцілує. А ввечері, сидячи на канапі, покладе вона свої стомлені руки на коліна, щоб трішки спочили і знову до роботи – вишивати. Які тільки прекрасні та яскраві вишиває бабуся візерунки на рушниках та серветках! Зачаровано гаю за її руками.    Я дуже люблю свою бабусю! Дякую Вам і вашим рукам, що виростили мене і доглядали!