Писанка Мудрі представники старшого покоління кажуть, що у світі доти існуватиме
любов, поки люди створюватимуть писанки, а любов може творити дива
гармонії та уяви. Кожна писанка — це малесенький світ. Тут і небо із зорями, і
вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і триверхі
церкви — усе це вимальовано в певному порядку, щоб підтримувати лад і
рівновагу в нашому великому світі.
На писанках найбільше бачимо знаків, що означають сонце. За до
символічних знаків на магічному яйці людина закликає до себе тепло й
добробут, візерунки, що майстрині наносять на писанку, стають немовби
мальованою молитвою. Ось значення деяких символів: сонце — Джерело світла
й тепла; хрест — символ Усесвіту, чотирьох сторін світу; спіраль
зародження нового життя; пташка — символ єднання земного й небесного,
охоронець душ предків.
Кожен орнаментальний мотив — це окрема літера абетки. Коли вони
поєднуються то творять охоронну молитву за того кому призначений
оберіг. Писанки, на відміну від крашанок, не їдять, адже це обереги.
Подаровані писанки тримають в оселі на почесному місці до наступного
Великодня, а то й протягом багатьох років.
Знак
1.Визначте тип, стиль мовлення(2б.)
2.Сформулюйте тему та основну думку тексту (3б.)
3.Знайдіть у першому абзаці тематичне речення. Випишіть це речення(1б.)
4.Назвіть засоби міжфразного зв'язку у першому абзаці (2б.)
5. Знайдіть і випишіть 2 речення з різними видами зв'язку, намалюйте
структурні схеми їх.(2б.)
6.Розставте розділові знаки у виділеному реченні, підкресліть головні й
другорядні члени речення(2б.)​

27 Лис 2012, 03:01Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добре знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на справжню «Мек­ку» туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром-Славутою, кон­че ступає на цю предковічну землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно відвідати легендар­ну Хортицю.Хортиця — кровна братаниця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро-Славутич, стільки й височить посеред його розло­гого плину закучугурений крислатими дубами кам’яний ост­рів, що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність, Хортиця в сльотаву днину — сувора і хмурна, за со­нячної погоди — велична і чарівна.Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не роздумувала — нагромадила бескиддя граніт­них скель, залила низинні місця водою, кинула деінде віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова зберегла­ся і до наших днів.Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова зупинялися вої київських князів Олега, Ігоря, Свя­тослава, Володимира. Пізніше тут таборилася Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки писали політичний вердикт — лист турецькому султанові.До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель та яруг. «Найстійкіша» — Чорна скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем цей похмурий стрімчак. За пере­казом, саме на Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав.На Чорному бескиді в’юниться Зміїна печера, що являє со­бою природне урвище глибиною до чотирьох і шириною до од­ного метра. Переказують, що тут запорозькі козаки ховали вій­ськову казну.Довкруж Хортиці чимало напівзатоплених скель-острів-ців. Одна зі скель називається Запорозька миска. Це справ­ді дивовижне творіння природи — виїмка діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки варили тут галушки завбільшки з кулак.Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний сімсотрічний дуб. Розповідають, що під ду­бом стояв зі своїм військом Богдан Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води.Нині унікальна пам’ятка природи під охороною закону.

Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру.   Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:-Де?!-Ти бачила?!-А куди пролетіла?!-Куди?!!Я, не розгубившсь, запитала:-Що і куди пролетіло? А вони мені:-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:-Веди!-Веди,скоріше!І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені:-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!