Розставити пропущені розділові знаки, підкреслити відповідні члени речення, підписати.

Ріка життя все шумить і піниться і стогне і великим напором безконечним

несе все нові жертви.

Глухо погримуючи рухалися до автостради ворожі танки.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Отак напевно у шалі битви бачили перед собою землю непокірні козацькі

голови.

О кобзо світу заспівай що наш співець не тільки грає не тільки бореться за

край.

Овіяна вітром веселка в моїх зацвітає очах.

Усе смішалося в одну мить і злилося докупи і земля й море.

У небі тягнулися на північ і журавлі і лебеді зрідка гублячи на землю своє

притерте в дорозі пір’я.
,очень надо , отдаю последни бели​

Що робить мене щасливою - моє відчуття щастя чи реальна присутність щастя у моєму житті. Для мене це загадка, напевно як і для багатьох людей на світі. Взагалі я щаслива, але мій настрій та відчуття змінюются настільки швидко, що здається, я втрачаю почуття чи відчуття щастя.Я не можу жалітися на моє життя, адже ним я задоволена, але є сфери у моєму житті, де я б хотіла хоч трішки удачі. Можливо це могло б зробити мене щасливою у повному значенні. Але чи можу я претендувати на щастя, якщо в порівнянні з іншими людьми, не з усіма, з деякими, я щаслива. У мене є все, що на даний момент може бажати сучасна людина. Ну можливо немає власного житла чи ще деяких речей, але вони не настільки принципові на даний момент. ДЛя мене щастя у сімї, якої нажаль на даний момент у мене немає і яку я прагну понад усе. Чи маю право я прагнути такої дрібниці коли у порівнянні з іншими я повинна бути щасливою та самодостатньою?
(ВЗЯТО С ИНТЕРНЕТА)

Одного разу ми завітали в гості до знайомої художниці. Скільки цікавого побачили ми в її оселі, оздобленої в українському народному стилі! Найбільше мене здивувала і зацікавила велика колекція писанок, які були неймовірно гарні і всі різні. Я поцікавилась у господині, як вона їх робить, і вона розпочала захоплюючу’розповідь про таємниці писанкарства. Писанки розписують воском. Віск на писанку наноситься за до писачка, який можна змайструвати із залізного наконечника звичайної шнурівки. Чим меншою буде дірочка, з якої витікає розігрітий віск, тим тоншою буде лінія на писанці. Після цього треба взяти дерев’яний патичок, випалити в ньому дірочку розпеченим шилом. Зачерпуємо писачком гарячий віск і закрапуємо ним спочатку ті цяточки на яєчку, які мають залишатися білими. Після цього яйце занурюємо в найсвітлішу (жовту) фарбу. Коли писанка обсохне, по жовтому тлі вкриваємо воском ті цятки, які мають залишитися жовтими. Далі, якщо ми хочемо зелених цяток, умочуємо сірничок в зеленку і малюємо на яєчку зелені цятки, які відразу закрапуємо воском. Потім занурюємо яєчко в червону фарбу. По червоному тлі закапуємо воском ті цятки, які залишаються червоними. Нарешті, тло забарвлюємо якоюсь найтемнішою фарбою — вишневою чи, скажімо, чорною. Ось і все. Тепер писанку покладемо на цвяшки, вбиті в дерев’яну дошку, і ставимо в не дуже гарячу духовку. Коли віск почне розм’якати, обережно стираємо його м’якою тканиною. Ось так робиться красуня писанка-крапанка.

Але для того щоб писанки краще зберігалися, з них видувають білок і жовток. Ось таку цікаву розповідь про те, як робиться писанка, ми почули від майстрині. Я вирішила теж до Великодня зробити подарунки своїм рідним і розмалювати писанки-крапанки.