Діалог як уберегтися від захворювання​

Київ – Чи відчула туристична галузь економічний спад? Парадокс, але завдячуючи світовій кризі – курорти в Україні стають все більш привабливими. Сюди їдуть німці, французи, поляки, росіяни, фіни. Їх більш приваблюють дешеві ціни, ніж відлякує низький сервіс.
30-річна киянка Надія зазвичай виїжджає у відпустку за межі України. Вона очолює відділ в інформаційній компанії, заробітна плата дозволяла дівчині раз у рік відпочивати закордоном. Втім цього року вона задумується про альтернативу закордонному сонцю. Причина цьому – зростання цін в Україні та вже хронічне коливання долара, – каже Надія.

«Український турист змушений дивитись на ситуацію по Україні, де є дешевше. Чи то «зелений туризм», навіть до бабульки подоїти корову чи поїсти екологічно чистих овочів та фруктів. Можна поїхати в той же самий Чернігів, Кам’янець-Подільський, ясно, що це каньйон, якому багато мільйонів років. На Волині я була на Шацьких озерах, там надзвичайно гарне лісове озеро зі вмістом гліцерину у воді, яка робить шкіру дуже м’якою», – зазначає киянка.

Вітчизняні туристичні компанії переорієнтовуються на внутрішній ринок. Порівняно з цим же періодом минулого року прибуток виїзного туризму в них зменшився майже на 60%, розповіла Радіо Свобода генеральний директор однієї з туристичних фірм Києва Ірина Кратюк.

«Виїзний туризм насправді сьогодні зупинився. Криза стосується найбільш запитуваних маршрутів – це Єгипет та Туреччина. Що туристичні фірми роблять? Люди розширюють свою діяльністю. Якщо туристична компанія орієнтувалась тільки на виїзний туризм, то нині вона розглядає питання про в’їзний туризм і орієнтується на іноземного туриста», – каже Ірина Кратюк.

Моя знайома, мила, розумна молода жінка, поскаржилася мені, що дуже погано почувається в незнайомому товаристві: соромиться, ніяковіє, губиться. Коли, скжімо, йде по залу, їй здається, що всі дивляться лише на неї, критично її оцінюють, кепкують. Від цього всі її рухи стають скутими, незграбними, неприродніми. І скільки не переконує себе, що ніхто не звертає на неї увагу, нічого не допомагає. Ще гірші справи, коли їй потрібно виступити на важливій нараді або перед незнайомою аудиторією – вона мало не втрачає дар мови. Причому, хвилює її не стільки оцінка того, що вона каже, скільки враження, яке вона справляє на інших.

Подібні проблеми – явище досить поширене, особливо, серед молоді. Психологи пояснюють його надмірним значенням, яке деякі люди надають тому, що думають про них інші. Звичайно ж, сакраментальна фраза: „Що скажуть люди?” – важливий регулятор суспільної поведінки. Але чи справді варто приділяти підвищену увагу думці оточуючих про нас?

Такий тип поведінки закладається ще в дитинстві. Для малюка надзвичайно важливо, як його сприймають однолітки, вчителі в школі. А от підлітки нерідко намагаються показати, що їх зовсім не цікавить думка оточуючих. Але епатажна поведінка також є свідченням надмірної уваги, яку молода людина приділяє враженню, яке вона справляє на інших.