1. Вкажіть речення з відокремленими членами. А Саме інструментом почуття твориться еволюція, вся краса природи і сама людина.
Б Земля тріпалась, мов піймана пташка, розгортала окраси, бриніла барвами.
В Дівчата – лаборантки пурхали туди – сюди в білих фартушках, гордовито заклопотані, милостиво чемні, з виразом іменинниць на обличчях.
Г Гайки, мов зелені ватри, горять до самого небокраю.
2. У завданні № 1 є речення з прикладкою. Це варіант речення:
А Б В Г
3. У завдання № 1 відокремленим є
А означення В прикладка
Б обставина Г додаток
4. Визначте речення з відокремленим означенням.
А Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.
Б Верби й верболози сіро-зеленим туманом котилися по луці і закривали подекуди воду.
В Далекі дзвони гучали в ясному повітрі, тихо і мелодійно, і здавалося, що то дзвонить золото сонця.
Г По дорозі тяглися люди з ціпками, з клунками.
5. Вкажіть речення з відокремленим означенням, при якому пропущено розділовий знак.
А Незмірною ласкавістю і тихою журбою віє від сих вільних, кучерявих хмаринок, що пливуть собі кудись поза дім неволі.
Б На узліссі його оповиває тиша і росяний плач.
В Земля, як і завжди, пахтіла своїм тяжким п’янливим запахом.
Г Налита сонцем і вітрами йде весна.
6. Визначте речення з відокремленою прикладкою.
А Декілька придбаних думок крутилися ще у її самотній голові, не виключаючи в серці нічого.
Б На порозі гість - веселий дощ, блакитний, весняний…
В Їй сняться хмари і липневі грози, чиясь душа, прозора при свічі.
Г Безперечно, цей селянин у гранатовому костюмі в білу смужку мав цнотливу душу.
7. Визначте речення з відокремленою обставиною.
А А як насупляться вони (брови) сердито та під ними хмурий погляд блисне, то аж холоне у душі.
Б А він, мандруючи, співа, як Наливайко з ляхом бився.
В Мишачий погляд не вичерпав палкого та гострого і в одну мить перебіг на діло.
Г Як моргне він (Андрій) бровами веселенько та заграє під ними ясний погляд, то де й радість візьметься.
8. Запишіть речення, розставляючи розділові знаки, позначте дієприслівникові звороти.
Шуміло море виграючи на сонці ваблячи зір заспокійливим синім простором. Розвантажившись на переправі літаки тепер низько гасали над селом.
9. Визначте час і вид одного дієприслівника із речень завдання № 8.
​

"В праці, тільки в праці справжнє щастя"
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці. 

У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя. 

Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті". 

Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням. 

Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця. 

Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини: 

Усмішка в народу розцвітає. 
Кожен каже: й я свій труд несу! 
Відбудова! - труд переростає 
у красу. 

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва. 

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання. 

Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить: 

У щастя людського два рівних є крила: 
Троянди й виноград, красиве і корисне. 

Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою. 

Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.

Як у нашій родині святкують Різдво (українознавча змістова лінія) 

Україна здавна вирізнялася силою віри у Бога і масштабністю релігійних святкувань. 
Ще з дитинства пам'ятаю солодкий дух Різдвяних свят. Якось старий сусід розповів, що час народження приблизно п'ять тисяч років від створення світу. Тоді на небі засяяла нова зірка, яка і сповістила людству про народження Христа. 
Різдво Христове православною церквою святкується сьомого січня. В Україні це свято набуло суто родинного характеру. У такий морозний святковий вечір люди намагаються збиратися усією родиною лід одним дахом. Наша родина збирається в бабусиній хаті, де пахне піччю та зеленою ялинкою, свіжим хлібом і кутьою. Цього вечора усі забувають про якісь непорозуміння і сутички, вибачають один одному неповагу і кривду. Уся родина активно готується до ушановування такої визначної події. 
У Святвечір до святкового столу подають дванадцять обов'язкових пісних страв, які мають і певну символіку. Наша вечеря починається запалюванням свічок і читанням молитви. Далі святкування продовжується куштуванням запашної куті з однієї миски та інших страв. Але найбільше Різдво мені подобається тим, що зранку після святкування я отримую багато подарунків, особливо від бабусі.