Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом.
Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею».
Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.
А Якби була я президентом, я б постаралася зробити так, щоб у нас у всіх містах і селах не було бідних. Я б підвищила пенсію літнім, тому що пенсіонерам не хапає 1400 рублів в місяць, а із-за віку вони вже не можуть працювати, щоб грошей вистачало на безбідне життя. Адже вони багато працювали, коли були молодими. Зробила б більше дитячих майданчиків. Дітям треба десь спілкуватися, бігати, грати, дихати свіжим повітрям. Так само багато батьків не можуть дозволити своїм дітям красиве життя, а дитяті хочеться десь пограти. З деякими дітьми можуть статися нещасні випадки, якщо не буде дитячого майданчика: хлопчиська лазять від неробства в трансформаторні будки або катаються на даху ліфта. Побудувала б якомога більше безкоштовних будинків творчості. Дітям треба розвивати свої таланти, адже в майбутньому будь-яке дитя може стати видатним художником, або знаменитим гімнастом. Що б вчителі більше отримували, а в школах були більше наочних посібників. Ввела б обмеження в програмах на ТБ. Тому що, в більшості передач нецензурно виражаються і показують сцени насильства. Всі програми з насильством показували б пізно вночі. Всім чиновникам наділа б електричні браслети. Допустимо, якщо чиновник захоче узяти хабар, то браслет ударить його зарядом струму. Знесла б старі, старі будинки і на їх мести побудувала нові.З дешевшими квартирами, що б ті, що всі бажають могли їх собі дозволити. Побудувала б притулки для тварин. Якщо господарі виїжджають у відпустку, то вони можуть залишити своя тварина в притулку до возращенія. А бездомних тварин можна туди приносити з вулиці, віддати. Ще доручила б організувати «Службу нагляду» - щоб стежили за чистотою після прогулянок тварин на вулицях, в парках і на дитячих майданчиках, і штрафували господарів, які не прибирають за своїми вихованцями. Побудувала б сміттєпереробні заводи. Ці заводи потрібні для переробки сміття; з того, що ми викидаємо, можна зробити багато корисних і потрібних речей, також при їх споруді зменшаться звалища, які поширюються деколи до 300 км. А зараз звалища просто спалюють, повітря від цього ще більше забруднюється, та і земля просочується гниючими відходами, склом. Для всіх справ знадобилися б дуже багато різних робітників.Люди б були зайняті, отримували б гроші за свою роботу, не стали б воювати, їм би було ніколи, та і не навіщо. Ось, що б я зробила, якби була президентом Б
Цікаво, що було б, якщо я була Призедентом України?Ну над цим питанням я подумаю добрячею
Ну по-перше я б поставила но ноги державу.Цікаво як би я це зробила?Я б знизила ціни і підняла заробітну плату.Або навпаки ціни так би і залишилися але я би підняла все одно зарплатню.Ну це я зробила би для того, щоб у людей піднялася до мене довіра.Потім би я до тим людям які без житла або що.Я би зробила так щоб людям жилося гарно, щоб задовілнялися всі їх потреби, але у рамках розумного.
Одже я думаю, що все таки я би зробила державу велику та могутню.
