Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий,
як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими.
Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.
Зараз Марічка у своїй кімнаті, і притому не в найкращому настрої. При тому дощі я мала б промокнути до нитки. Якже мені це зробити, коли зовсім мало часу для такої справи! Як же мені хотілося поїхати з ними на море, але на роботі не відпустили. Якщо вони добре працюватимуть, то щось зароблять. Я гадаю, що вже як що так склалося, то так і має бути. Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах буває вітер. Вибачайте мені за те, що я вас образила. Я хочу, щоб мої лілії зацвіли. Я ж тебе просила, що б такого більше не було! Таж іду вже, йду! Сьогодні вночі мені не давала спати все та ж невідчепна думка про незакінчені справи. Підкажіть, ці яблучка теж із Закарпаття? Кожного дня одно і те ж, ви зовсім сором втратили!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
