1. Чоловічий рід мають усі іменники варіанта
В Борнео, собака, аташе, Сибір
2. Жіночий рід мають усі іменники варіанта
А бандероль, бутель, цеце, УПА
3. Середній рід мають усі іменники варіанта
Д Тбілісі, бароко, купе, таксі
4. До одного роду належать усі іменники в рядку
Б Прип’ять, Умань, Ай-Петрі
5. Правильно поєднано всі прикметники з іменниками в рядку
А сонячне Баку, красивий какаду, сильний нежить
6. Лише форму однини мають обидва іменники рядка
Д сметана, вапно
7. Лише форму множини мають обидва іменники рядка
Б хрестини, дрова
8. До першої відміни належать усі іменники варіанта
В сестра, воєвода, суддя, верба
9. До другої відміни належать усі іменники варіанта
А поріг, брокер, день, тюль
10. До третьої відміни належать усі іменники варіанта
Б постать, мати, стать
11. До четвертої відміни належать усі іменники варіанта
Г козеня, курча, слоненя
12. До жодної з відмін не належать усі іменники варіанта
Б Чернівці, леді, штани
Докія з дитинства не знала батьківської любові та турботи. Тільки й могла, що співати тужливих пісень, яких знала багато.
Була вона сумною та мовчазною дівчинкою. Минули роки, і вона виросла. Однак її життя не змінилося. П"яниця-батько її зневажав, а мачуха била. Подруг вона не мала.
Журба гнітила Докію, ця журба зробила лагідним вираз її обличчя. Її мучила думка, невже вона гірша за інших, що її так мучать? Вона не розуміла, що сама була винна, колись відіпхнувши від себе Христю, що підійшла до неї колись на вулиці. Вона й не могла цього зрозуміти, бо сама зазнала багато кривди від людей від самого дитинства. Вона терпіла, бо нічим не могла собі зарадити, і тоді в її серці прокинулась журба, сум, що не давав їй спокою ні вдень ні вночі.
Проте її серце не було злим, воно вміло любити і розуміти чуже горе. Вона не дівувала так, як дівують інші дівчата.
