ДО ІТЬ 1. До складної синтаксичної конструкції з безсполучниковим і сурядним зв’язком належить складне
речення:
а) Соломію крізь серпанок диму опік лютий погляд чорних очей, і їй здавалося, що вона
стріляє безперестанку, хоч могла вистрілити лише раз.
б) Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки.
в) Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й недочекається, коли злучиться з нею...
г) Соломія не знала, чого вона ходить туди, але щось несвідомо тягло її в той бік.
2. Усі типи зв’язку (безсполучниковий, сурядний і підрядний) характерні складній синтаксичній
конструкції:
а) Коли світло згасили й обляглись, думки Остапа забились по хаті, ліниві, спутані, темні, як
клубок хмар, і лиш інколи щось ясне їх розривало.
б) Тричі Соломія помітила крізь комиші сірий вовчий хребет, раз лисиця майнула коло неї
хвостом, а то здалеку чулося немов кабаняче рохкання.
в) Вужі й гадюки набралися сьогодні особливої рухливості, бо вже повзли й повзли в тому напрямку, як
ішла Соломія, і їй треба було особливо уважати, щоб не наступити на слизьке й холодне гадюче тіло.
г) Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали, і очі блищали, як у звіра, що попавсь у лабети.
3. До складної синтаксичної конструкції Він говорив про речі повні жаху для мене так просто й спокійно
як жайворонок кидав на поле пісню а я стояв та слухав і щось тремтіло в мені (розділові знаки
пропущено) входить:
а) Три частини.
б) Чотири частини.
в) П’ять частин.
г) Шість частин.
4. До складних речень з різними видами зв’язку належать синтаксичні конструкції:
а) Остап не міг спати од того галасу: він лежав із розплющеними очима, в гарячці, і уявляв, що
попав у пекло.
б) Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа, розпалює йому кров.
в) На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витягає цікаву
мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слухає.
г) Яким щохвилі виходив на двір, вдивлявся в темряву, прислухався, як виє хуртовина, недаремне
сподіваючись побачити Василька, почути його голос...
5. Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях:
а) Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим словом із близькою людиною до решти помирили
Остапа з несподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні доводи і
обидва товариші твердо поснули сном молодості.
б) Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, розлягався раптовий грюкіт у віконце, і хату
сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жадними очима і сварився.
в) Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.
г) Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки
привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і коли б не Андрій, не
було б діла.
6. Речення: “Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня,
розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо туди, де небо мінеться, де небо грає всякими
барвами...”
а) Сурядний і підрядний зв’язок.
б) Безсполучниковий і підрядний зв’язок.
в) Безсполучниковий і сурядний зв’язок.
г) Безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок.

7. Тема тексту – це:
а) те, чого текст навчає, що схвалює або засуджує;
б) його зміст, те, про що в ньому розповідається;
в) оцінка предмета чи явища;
г) “відоме” і “нове”.
8. Речення в тексті пов’язані за до :
а) займенників, абзаців, іменників, теми;
б) синонімів, власних назв, мікротем;
в) повторів “відомого” і “нового”, прикметників, головної думки;
г) займенників, сполучників, синонімів, повторів, спільнокореневих слів.
9. Текст – це:
а) група слів, словосполучень та речень;
б) висловлювання, що складається з кількох речень;
в) група речень, об'єднаних темою та головною думкою;
г) кілька мікротем.
10. Головна думка тексту – це:
а) те, чого текст навчає, що схвалює або засуджує;
б) його зміст, те, про що в ньому розповідається;
в) висновок, що робить автор;
г) головна мікротема.
11. Заголовок тексту повинен відображати:
а) тип мовлення;
б) тему та головну думку тексту;
в) “відоме” та “нове”;
г) стиль мовлення.
12. Текст умовно можна поділити на такі частини:
а) зачин та кінцівку;
б) початок та кінець;
в) «відоме» та «нове»;
г) зачин, основну частину і кінцівку.