Визначити дієвідміну поданих дієслів і поставити у форму 2-ї особи однини.
Булькотіти, муркотати, їсти, бачити, іржати, вставати, боятися, клеїти, розповісти, бігти, доїти, жити, порати, бажати, учити, летіти, ревіти, сіяти, гудіти, дати, вставати, вуркотати, спати, цокотіти, полоти, доповісти, гоїти.

Рідною є для нас земля, де ми народилися. цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. це скарби, даровані богом. я не розумію людей, які свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. любов до батьківщини називають патріотизмом. це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу. «чому, сказати, й сам не знаю,стежина в ріднім краї земля — україна. любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом. для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами. мій образ рідної землірідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний. такими задушевними рядками висловив поет-пісняр андрій малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»живе у серці стільки літнебо єдиною в світі батьківщини.у кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і

Одного разу зі мною стався повчальний випадок, після якого мені довелося зробити важливі висновки. На літніх канікулах мої бабуся і дідусь вирішили відправитися на прогулянку в ліс. Вони живуть в своєму будинку, а недалеко тече велика річка і стоїть зелений ліс. Я пішла з ними. Ми довго ходили по лісовим стежкам, було тепло, бабуся розповідала цікаві історії, а дідусь красиво свистів. Він обіцяв, що колись навчить і мене так свистіти. Скоро я сказала, що втомилася і бабуся дістала зі своєї похідної сумки покривало і простелила на зелену травичку. Ми влаштували пікнік.

Объяснение:

Надеюсь подойдёт )