З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж. Я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. Наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. Але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі. Одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років п'яти . Вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. Я запитала її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувалася, чому вона одна. Виявилося, що вона втратила маму у великому магазині .Я вирішила , що мама повинна бути всередині супермаркету. Дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. Вона чомусь думала, що вдома знайде маму. Але вона не знала своєї адреси! Я повела її назад в магазин і хотіла попросити охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. Вона дуже мені дякувала .Я подумала : добре, що я не пройшла повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу.Так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.
