1) Прочитайте речення. Випишіть складні сполучники.1. Хоч йому тяжко було покидати Марічку, а проте сонце і та шумлива зелена воля, що підпирала верхами небо, вливала в нього бадьорість (М. Коцюбинський). 2. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). 3. Футболісти не виграли матч, зате вразили високим рівнем гри. 4. Андрій захоплюється сучасними польськими авторами, причому читає їхні твори в оригіналі. 5. Письменник зустрічається з учнями в школах і бібліотеках, притому не лише в Києві. 2)Спишіть речення, розкривши дужки.1. У кого що болить, той (про)те й гомонить (Народна творчість).2. Ну що(б), здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує!.. (Т. Шевченко). 3. Іноді з’їси і не доволі, (за)те живеш на волі (Л. Глібов). 4. Як(би) мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала (Марко Вовчок). 5. Є чутка — Вишневецький наступа. Грабує край, лишає пустовщину. Яка його неправедна тропа — що(б) наступать на власну батьківщину! (Л. Костенко). 6. Як(що), забувши біль, поразку, втому, свій шанс єдиний зможеш віднайти, — твій, сину, світ, і все, що є у ньому, та більш того — тоді Людина ти! (Р. Кіплінг, «Якщо…»; переклад М. Стріхи). 7. Що(б) не робив, роби тільки якнайкраще (І. Кульська).
Спишіть речення, вибравши з дужок потрібний сполучник.1. Мабуть, ми їхали знов без дороги, (бо, і, та) мене хитало, як в колисці. 2. Конячина насторожено прищулила вуха, прибавила ходу, (або, але, якби) зараз же заспокоїлась і знов затупала байдуже й неуважно. 3. Молодість не знає ощадності, (тому що, коли, зате) вона багата, як багатій, якому нема куди дівати свого багатства (3 творів В. Винниченка).

КОШЕНЯТКО. Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби за погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою. Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є. РЕКС. У моєї бабусі є собака. Це велика середньоазіатська вівчарка, яка має кличку Рекс. У нього довга густа шерсть білого кольору, на спині злегка завихрена. Голова велика, мордочка видовжена, звужена до носа. Очі у Рекса темні і розумні. Дивиться він на всіх пильним, уважним поглядом. Стрункі довгі ноги заросли гладенькою шерстю. Хвіст коротенький, а з нього хвильками спадає шерсть. Рекс великий і сильний, та характер має добрий і спокійний. І хоча він уже дорослий, любить гратися з м’ячиком, бігати зі мною наввипередки. Мені подобається Рекс, і я залюбки з ним граюся. БІЛОЧКА. Одного разу я побачила на дереві у парку білочку. Золотисто-коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною политий. Хвіст набагато більший від самої білочки. Він пишний і пухнастий. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових мешканців білочки є найжвавішими, найнепосидючими і найкрасивішими звірками. Мені подобаються білочки, і я з задоволенням гаю за ними. ГОРОБЦІ. Люблю горобців. Вони гніздяться біля людських осель. Веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном. У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки. Горобці живляться насінням, ягодами, комахами, знищують ворогів саду. Я люблю гати за цими маленькими веселими пташками. Пару варіантів

Далеко не кожний жарт смішний, не у всіх випадках вдається пожартувати одночасно дотепно, смішно і необразливо. Іноді трапляється так, що людина жартує абсолютно недоречно і бездумно, що може призвести до незручних хвилин або навіть до образ з боку оточуючих. Як же необхідно жартувати? Як зробити це правильно?

По-перше, почуття гумору має бути адекватним. Дуже важливо розуміти, в якій компанії жартувати можна, а в якій не можна. Зазвичай адекватним є пожартувати в компанії своїх однолітків, коли ви перебуваєте в невимушеній обстановці. У людей однакового віку зазвичай схоже почуття гумору, тому, швидше за все, ваші однолітки добре зрозуміють і ваш жарт. По-друге, важливо оцінювати ситуацію, в якій ви жартуєте. Навряд чи жарти доречні на уроці чи на похоронах, а ось у вільний від навчання час у веселій компанії людей, налаштованих на відпочинок, жартувати дуже навіть можна і потрібно. Якщо ж ви пожартуєте в неправильній компанії або в неправильний момент, ви можете спровокувати образу з боку оточуючих людей, зробити їм неприємно або навіть викликати на свою адресу агресію.

Пожартувати дійсно смішно зможе лише та людина, яка має певні знання і розуміння життя. Справа в тому, що жарт – це ніби аналіз дійсності і демонстрація того, що життя навколо нас насправді смішне. Не можна жартувати, ґрунтуючись виключно на власній фантазії, кожен жарт повинний мати частку правди, зв’язок з навколишнім світом. І чим тонше цей зв’язок буде, тим жарт буде дотепнішим. Також не варто забувати, що кожен жарт повинен мати частку правди і частку жарту, необхідно правильно витримувати цей баланс.