Я дістався, нарешті, до кута лісу, але там не було ніякої дороги. Некошений, низькі кущі широко стелилися переді мною, а за німах далеко-далеко видно було пустельне поле. Я знову зупинився. «Та де е я? Так як же це я сюди зайшов? Так далеко? .. Дивно! ». Я пішов впра- во, через кущі ... Все кругом швидко чорніло і вщухав, одні перепели зрідка кричали. Невелика нічний птах, нечутно і низько мчавшая- ся на своїх м'яких крилах, майже натрапила на мене і лякливо пірнула в сторону. Поле неясно біліло навколо; за ним здіймався похмурий морок
Іменник гуляв по лісу і зустрів Прикметника і Дієслово: Дієслово каже: давай дружити? Іменник відповідає: навіщо? Прикметник: як це навіщо?! Щоб мати друзів. Іменник: навіщо мені друзі? Дієслово: бо в реченні ти будеш не один. Іменник: мені й одному не погано. Прикметник: ну як хочеш. От іде Іменник далі і непомітив як звалився в яму. Іменник: гей хто-небуть, до ть, будьласка! І йму на до прийшли Дієслово і Прикметник. Прикметник: до Іменник: так, витягніть мене звідси. І Прикметник з Дієсловом до меннику. З тих пір дружить Іменник з усіма частинами мови.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
