Добірні зерна мови 148
1. Прочитайте текст. Випишіть прикладки.
Лавровий вінок
Почесна нагорода переможців різних змагань – спор-
ТИВНИХ, Мистецьких, поетичних ТОЩО; слава, почесті.
Лавр
— не звичайна рослина, а дерево-символ. Живе листя лаврового де-
рева — красиве,
красиве, блискуче, ДОВГО не в'яне.
Лавровий вінок із часів античності є символом слави, перемоги чи миру.
Ним відзначали тріумфаторів, лавровими гілками прикрашали кораблі пере-
можців. Лавровим вінком нагороджували найкращих ораторів, музикантів,
гімнастів.
Лавровий вінок і нині є символом слави. Але хтось пожинає лаври, тобто
користується здобутою перемогою, своїми успіхами. Про того, хто заспокоївся
на досягнутому, кажуть: «Спочиває на лаврах». А ще є вислів: лаври спати не
дають... Отож хоча здобувати лавровий вінок дуже приємно й почесно, але
витримати лаври, славу
велике випробування для людини.​

Коли я прихужу додому, я завжди готую собі їсти, відпочиваю та йду робити уроки. закінчивши справу, сиджу в інтернеті. невздовзі іду спати. здається таке одноманітне життя! та ні. на вихідних я читаю улюблені книги, ходжу з подругами в місто та граюся із своїм малесеньким кошенятком. вони мої і є орієнтири в житті! книги- джерело знань. подруги_ справжня підтримка, а котик- радість. без цього моє життя- не життя! але всежтаки мене мама поставила на ноги, виховувала, доглядала, давала свої знання. мама це справжня палочка-виручалочка. також у кожного із нас є повсякденні орієнтири, наприклад як музика- дехто каже,що вона лікує душевні рани, кіно- для когось це є велика маса нового подиху, а для мене особисто справжня підтримка є сім'я!    

«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя.  жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому.  культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.