Я люблю квіти. У залежності від пори року я вирощую їх у квітнику, на балконі, на підвіконні. Складання квіткових композицій є моїм улюбленим заняттям.
Квіти слід зрізати рано вранці. Жоржини, гладіолуси, лілії треба ставити в скляну високу, досить важку вазу, щоб букет ненароком не перекинувся, а незабудки, запашний горошок, чорнобривці – у низьку керамічну тарелю зі спеціальними дірочками.
Минулого тижня на мій день народження хлопчики-однокласники подарували мені троянди. Та поки я несла їх додому, квіти прив’яли. Але ж це не біда. Я занурила троянди в холодну воду, і вони ожили
Але, здається, чогось бракує. Так, треба додати ніжну гілочку аспарагуса – і букет зробиться не лише святковим, а й витонченим, укладеним із художнім смаком.
Ось вже декілька діб мої троянди почуваються добре.
Рано-вранці перші промінчики сонця торкаються землі. Воно пробуджує до життя людей і світ природи. Визирають з вікон люди, заспівують пташки. З земної поверхні сонечко видається таким маленьким, що хочеться дострибнути до нього та спіймати його у руки.
Але мешканці Землі зобов’язані йому своїм існуванням.
Сонце – це не тільки краса сходу, проміні полудня та мальовничий захід увечері. Сонце – це колосальна вогняна зірка, розпечена до шести тисяч градусів за Кельвіном. І саме навколо Сонця обертаються
Земля та інші планети Сонячної системи, хоч раніше люди вважали навпаки.
Сонце дає Землі рівно стільки тепла та світла, щоб на ній могли жити люди. Якби Сонце пекло сильніше, на Землі владарювала би спека, а океани випарувалися б в атмосферу. А якщо навпаки, то на нашій планеті царював би сильний мороз. Звісно, вся вода стала б кригою.
Люди не змогли б з’явитися на світ!
Сила тяжіння Сонця також утримує Землю на стабільній відстані від себе і захищає нас від комет та метеоритів Всесвіту.
Хоча усього одна п’ятисот мільйонна частина сонячної енергії досягає Землі, вона може забезпечити усі потреби
