Відокремлене означення є у реченні *

Залитий сонячним теплом згасав день.

Вона стримана й чемна була дуже вродливою.

Не покидайте землі не залишивши на ній доброго сліду.

Щасливиця я маю трохи неба.​

Я змінююся!

Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки. 
Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року. 
Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене. 
Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти. 
Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку. 
По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури.
По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки. 
Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.

 А чи знаєте ви, що таке мистецтво? Прочитавши цей твір, можливо, ви зрозумієте.   Хочу почати свою розповідь з того, що жив на світі один творець. Звали його Федором Манайло. Народився він у тисяча дев'ятсот десятому році та помер у тисяча дев'ятсот  сімдесят восьмому році. Федір побачив світ на Закарпатті. Він - народний художник України. Картини митця - це мальовнича візитна картка рідних Карпат з їхніми піднебесними вершинами, зі своєрідним укладом життя і побуту, звичаїв, фольклору. Але щось я вже відійшов від теми. Давайте краще у ваших уявах відображу одну з його картин. Вона має милозвучну назву "Золота осінь".   На картині зображено осінній пейзаж. Десь перед лісом видніються будиночки, десь річечка протікає тоненьким струмочком. Вся земля вкрита золотим листям. Мабуть цар Мідас був би у захваті від такої кількості золота.Також ми бачимо на картині, що погода не дуже весела. Ось-ось розпочнеться дощик. На задньому плані митець відобразив гори Карпати. Художник використав такі кольори, в яких не зовсім зрозуміло настрій, який Федір Манайло хотів передати. Чи це весела картина, чи сумна... У нашої неньки України сила-силенна таких живописних куточків природи, один з яких ми бачимо на данному творінні митця.   Коли я дивлюсь на цю картину, мені дуже хочеться потрапити у це саме місце і насолодитись приємними враженнями від спілкування з природою.