Прочитати текст, виконати завдання до нього (розділові знаки пропущено).

Для того,щоб дати відповіді на

запитання, необхідно підкреслити

граматичні основи, намалювати схеми

поданих речень

•(1) ШЕПТАЛО ПІРНУВ У ЗАПАХИ. (2) МОКРІ МІТЛИЦІ ЛОСКОТАЛИ ЧЕРЕВО ТА ГРУДИ ВІН НАГНУВ ШИЮ ЗАНУРИВ

ГОЛОВУ В ТРАВИ ЩО АЖ ЧВИРКАЛИ ПІД КОПИТАМИ. (3) А ТЕМНО-ЗЕЛЕНИМ ХВИЛЯМ НЕ БУЛО КІНЦЯ-КРАЮ ТУГІ

КОШЛАТІ ГРИВИ ХЛЮПАЛИ В ГРУДИ ПОВИВАЛИ НОГИ ХАПАЛИ ЗА ВИСОКО ЗВЕДЕНІ КОПИТА Й ТЯГЛИ В ГЛИБІНЬ. (4)

СТОМИВШИСЬ ВІД НАПЛИВУ ВРАЖЕНЬ ШЕПТАЛО СПИНИВСЯ НАШОРОШИВ ВУХА І СТОРОЖКО СКОСИВ ОЧІ. (5) ВІН

БУВ САМ-САМІСІНЬКИЙ НА ВСЮ ЛУКУ МОВЧАЛА ТРАВА МОВЧАЛО ВІДДАЛІК ГРОМАДДЯ КОПИЦЬ СХОЖИХ НА

ВЕРШНИКІВ ЩО ПОСНУЛИ З ПІДНЯТИМИ ЗАБРАЛАМИ НЕРУХОМИМИ КОНТУРАМИ ЛЕЛЕК УСЕ ПОТАНУЛО В

БЕЗОБРІЙНІЙ НІМІЙ ТИШІ. (6) БІЛИЙ КІНЬ ЗАДЕР ГОЛОВУ СП'ЯНІЛО ЗАІРЖАВ НЕ В СИЛІ СТРИМАТИ БУЙНОЇ РАДОСТІ. (7)

НА ІРЖАННЯ БІЛОГО КОНЯ КОРОТКИМ КЛЕКОТОМ ОБІЗВАВСЯ ЛЕЛЕКА КЛЕКІТ ЗАХЛИНУВСЯ В УРОЧИСТІЙ ЗАДУМІ І

ЗНОВУ ВСЕ СТИХЛО ЗДАВАЛОСЯ НАВІКИ.

•1. ПОЗНАЧТЕ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

• 2. ПОЗНАЧТЕ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ РЕЧЕННЯ

• 3. ПОЗНАЧТЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З 5 РЕЧЕНЬ

​

Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.

"Вихованість — це вміння поводитись". Що ж означає вміння поводитись у колективі? Бути вихованою людиною — це і вміння вітатись, і підтримувати в товаристві розмову, і правильно їсти, одягатись, і вміння поводитись у громадських місцях. 

Та неправильно мислять ті, хто вважає, що вихованість зводиться лише до гарних манер. Коли говоримо "вихована людина", ми маємо на увазі щось більш глибоке в людині, і передусім внутрішню інтелігентність. А це означає бути уважними до інших, тактовними, скромними. 

Бути ввічливою, вихованою, витриманою людиною не так-то легко. Тут потрібні і самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством.