-привіт! як справи? -привіт, все добре, а в тебе? що нового? -чудово! нещодавно прочитав книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". -о, я теж її закінчив читати кілька днів тому. як тобі? сподобалася? -так, звісно! а тобі? -а мені не дуже. -чому? там же так цікаво розповідається про пригоди хлопців? -та ні. занадто все вигадано, не по-справжньому якось. -хіба? -ну ось, наприклад, як можна заблукати у кукурудзі? -ще й як можна! ми ж з тобою минулого літа заблукали на кукурудзяному полі! забувся вже? -справді! як я міг таке забути?! дякую, що нагадав -тобі ще досі книга "здається занадто несправжньою"? -та вже ні. я бачу, що все може трапитися у житті. -отак-то! -тепер гадаю, що ця книга - найсправжніша і найщиріша з усіх раніше мною прочитаних. -отже, тобі вже подобаються " Тореадори"? -звісно! -ну добре тоді, до зустрічі. -бувай!
Осінь - пора незвичайна: вона комусь подобається, комусь не дуже, а комусь взагалі хочеться викреслити із списку пори років. З одного боку все погано: постійні дощі, опале листя, прихід холоду, відповідно похмурі думки. Але з іншого боку - все прекрасно: світить сонечко, накрапає веселий дощик,сади й городи обдаровують нас стиглими плодами... Так можна продовжувати до безкінечності! Але я маю свою думку й уявлення про осінь. Осінь - дуже романтична й душевна пора, бо нема нічого кращого за осіннє небо, духмяні фрукти й овочі... Я обожнюю це! Ото ж бо, мені подобається осінь...
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
