На мою думку, твоя мова, подарована тобі долею, — це те, що ти любиш і мусиш зберегти для своїх дітей як унікальний Божий дар, як те, стосовно чого відчуваєш синівський обов'язок.
Є чимало переконливих аргументів, якслушність цієї думки. По-перше, енергія ко\таеться добром чи злом до тієї людини,У народі про це кажуть: як гукнеш, так і відгук __ге, слово, як і зброя, може вразити людину, завдати їй навітьбільшого болю, аніж куля або гостра шабля. Щоправда, рани,заподіяні словом, не тілесні, а душевні, але гояться вони надтоповільно.Яскравим прикладом художнього осмислення дії слова-зброїє поезія Володимира Сосюри «Я знаю силу слова». Ліричний геройцього твору називає слово зброєю щастя: воно є квіткою влюбові й штиком у ненависті. Як бачи.мо, слово — особливазброя, здатна не лише вбивати.Прикладів із життя на підтвердження цих аргументів є сила-силенна. Серед них особливо вражає своєю лаконічною суворістюстаття Кримінального кодексу України «Доведення до самогубства», яка передбачає покарання для тих, хто своїми діями абословами спонукає іншу людину до суїциду.Отже, слово є дуже сильною зброєю, здатною впливати й натого, хто Гі має, і на того, на кого вона націлена. Тому треба вмілоповодитися зі словом, навчитися скеровувати його на добро, відповідатиза свої слова, завжди добре думати перед тим, як щоськазати.Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.
В. Голобородько
Буду я навчатись мови золотої
У сучасній українській мові вживаються переважно повні форми прикметників, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: веселий, весела, веселі, веселого, веселих, веселим і т. ін. Коротких форм прикметників у сучасній мові мало: зелен, рад, ясен, славен, повен, красен тощо.
Більшість повних прикметників мають стягнені форми закінчення: добра — добре. Але в поетичній мові вживаються і повні нестягнені форми називного й знахідного відмінків однини жіночого і середнього роду та жіночого роду називного й знахідного відмінків множини: веселая, веселее, веселії, веселую.
Практикум
442. Прочитайте. Знайдіть прикметники, визначте відмінок їх. Визначте форми прикметників.
1. Як ішли ми зелен лугом к зелен гаю, солов’ї нам ткали пісню диво-дивну (Б. Олійник). 2. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде, а хто ж мене, молодую, та й додому проведе? (Нар. творчість) 3. Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Леся Українка). 4. І ти моя, єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Шевченко).
У поетичній мові, у народній творчості та в усному літературному мовленні вживаються короткі й повні нестягнені форми прикметників: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Нар. творч). Сійте в головах думи вольнії (І. Франко).
443. Прочитайте. Поміркуйте, якими смисловими, емоційно-експресивними чи функціонально-стилістичними відтінками різняться наведені словосполучення й форми ступенів порівняння прикметників. Уведіть три пари з них у речення.
Красен день — красивий день, срібен дзвін — срібний дзвін, ясен місяць — ясний місяць, славен край — славний край.
444. Прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Розкажіть про особливості вживання повних і коротких форм прикметників у різних стилях мовлення.
Повні форми прикметників з неоднаковою активністю використовуються в усіх стилях мови. З-поміж них найзвичнішими і найчастотнішими є стягнені форми повних прикметників — повністю нормативні і міжстильові. Крім них, у фольклорі, в розмовно-побутовому мовленні і в деяких жанрах художніх текстів широко вживаються й нестягнені форми прикметників: зелений — зеленая — зеленеє — зеленії.
Объяснение:
