Объяснение:
1. Смаглява ніч в колисці гір гойдала місяця малого (Д. Павличко).
2. І чути плач землі моєї (Д. Павличко).
3. Благослови, моя кохана, у скронях схований вогонь (Д. Павличко).
4. Яке то щастя — свій народ у світлі бачити! (Д. Павличко).
5. Обійми. Сльози. Пригощання. Спів. Розмови тихі. Зорі-подарунки. Пісні прощальні. Братні поцілунки (Д. Павличко).
6. Тризубом націоналізму прохромили душу мою… (І. Драч).
7. Зроблено дуже мало, майже нічого (Д. Павличко).
8. Не згасне шлях від маминого серця до серця України крізь віки (Д. Павличко).
9. Літо. Свято. В місті тиша (Б. Олійник).
10. Хліб-сіль їж, а правду ріж (Народна творчість).
11. Побувайте в нас на луговині у весняний погожий день (А. Малишко).
Уявімо на хвилину, що немає на світі книг: немає Чебурашки, Хоттабича, Незнайки, Гаррі Поттера, Чіпполіно, Буратіно. Без них життя відразу стає тьмяним і сірим, нудним і безрадісним. Кажуть, що споконвіку книга ростить людину.
Про це дуже цікаво написано у Карлоса Руїса Сафона в його фантастичному романі «Тінь вітру» . Батько, згідно з традицією, літнім ранком повів свого сина на ім'я Даніель вибрати свою першу книгу на Кладовищі Забутих Книг. Це місце являє собою щось на зразок складу або музею, де зберігаються старі і забуті книги. Обрана книга вразила Даніеля до глибини душі і визначила його подальшу долю.
Ось чому ми любимо книги - вони відкривають нам шлях в невідоме, відкривають секрети і таємниці, вчать мріяти, діляться знаннями про устрій світу. Книга - як корабель, а її сторінки – як вітрила, а ти відправився в кругосвітню подорож в нескінченний світ слів і образів, героїв і негідників, давнини і далекого майбутнього.
