Підкресліть головні та другорядні члени речення 1. Дуби ростуть поволі, неквапли-
во (М. Рильський). 2. На місці зрубаного
дуба росли дуби нові (В. Сосюра). 3. Ве-
летенські дуби спокійно стояли навколо,
з'єднуючи ліс із небом (П. Загребельний).
4. Меморіальне дерево це дерево, на-
зване на честь відомої історичної події
або особи (Із Вікіпедії). 5. Над трасою
стоїть кремезний дуб, грозою й вітром
вчений (с. Бурлаков ​

Бессоюзные предложения - 
1) По лощинам, звезды отражая, ямы светят тихою водой; журавли, друг друга окликая, осторожной тянутся гурьбой
2)  Поезд ушел быстро, его огни скоро исчезли, через минуту уже не было слышно шума 
3) Изумрудные лягушата прыгают под ногами; между корней, подняв золотую головку, лежит уж и стережет их
4) Весь город там такой: мошенник на мошеннике сидит и мошенником погоняет
5) Помню также: она любила хорошо одеваться и прыскаться духами
6) Он подумал, понюхал: пахнет медом
7) Он выглянул из комнаты - ни одного огонька в окнах
8) Упадет луч солнца на траву - вспыхнет трава изумрудом и жемчугом
9) Он мучительно провел глазами по потолку, хотел сойти с места, бежать - ноги не повиновались
10) Не было никакой возможности уйти незаметно - он вышел открыто, будто идет на двор, и шмыгнул в огород
11) Я говорил правду - мне не верили; я начал обманывать.
12) Обветренное лицо горит, а закроешь глаза - вся земля так и поплывёт под ногами
13) Пропади ты совсем - плакать о тебе не будем
14) Если вам писать противно, скучно, не пишите, - это все равно получится скверно, фальшиво
15) Я подошел к окну: ночью снег запорошил весь сад.

Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло?

Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою.

Коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий ' прийти на до ншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця.

Але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? Мені здається, навряд чи. А чи можна примусити людину бути добрим? Неможливо! У англійців із цього приводу є цікаве прислів'я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». Добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу.

Чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? Але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. Як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? Відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя.

Але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам'ятали слова Габріеля Гарсіа Маркеса: «Завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. Але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи  обережніше»