- Алло, добрий день! Це квартира Тарасенків?
- Так.
- Це Михайло, шкільний приятель Сашка. А можна його до телефону?
- На жаль, Сашка немає – він зараз на тренуванні з футболу.
- Тренування проходить у нашій школі?
- Так. Воно закінчиться десь за півгодини.
- Дуже добре! То я зустріну його біля школи. Я маю повернути йому енциклопедію з історії, яку він позичав мені.
- Зрозуміло. Сашко після тренування піде прямо додому, ти теж можеш підійти одразу сюди.
- Добре. А якщо раптом ми не зустрінемося, перекажіть йому, будь ласка, щоб він мені зателефонував.
- Добре, Михайле!
- Дякую Вам!
- До побачення!
1. У центрі кола стояв кумедно вбраний дядько,який горланив-"Хто переможе Велета,отримає кругленьку суму!". 2.До речі,-зазирнув до купе провідник-мені здається,зараз ваша станція,молоді люди. 3.Ти плачеш? Раптом озвалася за спиною-тітонька Сніжана. 4.Софійка побачила вдалині дівчину з пранням на коромислі, упівголоса озвалася-"Не туди йди! Вернися додому! Біля води біда чекає!".5.Дід якось гадав вельможному за плату,але той лише розреготався й крізь сміх сказав-"То це ж,Дем'яне завелика честь,коли пан винен мужикові! Чи тобі не досить її?".6."А для чого якомусь там опудалу така розкішна сомбрера?"-міркував Федько,присипляючи свою совість-"Страхатиме горобців і без бриля,а Вітьці на відповідальне побачення позаріз треба... Та з рештою я не краду бриль,а тільки позичаю...". 7."Жаль звичайно серенади"-буркнув Федько й смачно позіхнувши додав-"Ходімо спати,а завтра щось придумаємо".8."Не ймення тебе красить,а ти його краси"- говорили козаки. 9.Батько,звичайно,в такім випадку грозив Павлусеві пальцем,а до Ганни промовляв:
"Козир-дівка! Тебе лише в посли слати..."
