Scotland що сподобалося найбільше
​

План
1. Перший сніг.
2. Знайоме стає загадковим.
3. Відчуття зими.

Мій шлях до школи пролягає крізь маленький гайок, який дивним чином перетворюється взимку. Мені це подобається, адже я завжди радію першому снігу.

Коли випадає перший сніг, здається, ніби всю ніч над її оздобленням трудяться сотні кравців, дизайнерів і костюмерів. Неначе дикі зебри, розбігаються по білому покривалі березові стовбури. По них стрибають спритні руді білки. Намагаються ще встигнути до справжніх холодів запастися провізією. Чорні гнізда ворон, наче чудно пов’язані берети, приміряє кожна з березових крон. Крізь тонкі гіллясті пальці видно небо, воно мутно-блакитне, чекає можливості знову взятися за роботу із прикрашання всього і вся білосніжними нарядами. Тільки ялинки, як ні в чому не бувало, стоять у літніх сарафанах і навіть не бояться, що можуть змерзнути, якщо протягом тривалого часу так стояти на снігу.

Відразу по-іншому дивишся на весь цей світ. Він здається чистішим, добрішим. Хочеться тепла, затишку, маминих обіймів, теплих шкарпеток, які зв’язала бабуся, і кота, що муркотів би на руках. Завдяки своїй первозданній красі зима — майстриня викликати в людях тремтливі почуття.

(я написала от женского лица, если надо исправь текст чтобы было от мужского)

Вулиця мого дитинства.

Зараз, коли я виросла, ця вулиця мені вже не здається такою яскравою, галасливою та великою. Згадую коли була маленькою, з раннього ранку вибігала гуляти з друзями і проводила на ній до пізнього вечора. Літо не здавалося таким спекотним, а зими були надзвичайно сніговими. Пам'ятаю по дорозі до школи, як милувалася побаченою красою - дерева густо вкриті снігом, гілки гнуться і тріщать, сонце скрізь них ледве пробивається, і почуття ніби не ранок, а вже вечір. Казковий спогад. Стільки всього пережила і побачила моя рідна вулиця – порятунок пташенят та турбота про підкинутих кошенят; прогулянки з дідусем та катання на велосипедах з друзями; саморобна ковзанка та снігові будинки; спортивні ігри та багато мрій перед сном. Вона бачила радість і горе, зустрічала людей і проводжала, як провела мене, але залишила багато приємних спогадів у моєму серці.