-Привіт Микола!
-Привіт Петро, давно вже не бачилсиь, як справи?
-Дуже гарно - закінчився шкільний рік і я можу гуляти скільки завгодно!А в тебе як?
-Не так добре - потрібно ще деякі предмети здавати.
-Ех ти, пішли краще зараз грати у футбол!
-Авжеж, потім буду готуватися, пішли!
-Діду, вам до перетнути дорогу?
-Якщо тобі не важко, синку.
-Давайте я вам іще сумки до перенести
Через декілька хвилин, біля дома діда :
-Дякую синку, навряд чи би я сам впорався
-Мені не важко було
-Ось що синку, за твоб до я тобі відкрию одну таєемницю...Якщо ти будеш до людям, ти із часом станеш чарівником...
Через деякий час цей ж хлопець був біля місця, де був дом діда, він віришив туди піти... Але він не зміг знайти навіть названня тієї вуліці, не те щоб номера будівлі, де жив дід...
У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.
Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.
Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.
Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.
Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:
— Ку-ку, ку-ку!
Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.
