На солом’яній стрісі сиділа зграйка горобців. Вони заклопотано цвірінчали про свої гороб’ячі справи. Аж тут прилетів до них чужий – невідомий їм, небачений ще на солом’яній стрісі.
Був він якийсь не схожий на інших горобців. Маленька голівка набундючена, шия коротенька. Дзьобик вередливий. Та найголовніше – біла пір’їнка у хвості серед сірого пір’я, вона виділялася особливо яскраво. Це був небачений горобець з білою пір’їнкою у хвості.
Тим часом кожному горобчикові хотілося ближче сісти до незнайомця, щоб добре його роздивитися. Кілька разів горобчики доторкнулись дзьобиком до білої пір’їнки. Хтось найцікавіший смикнув її, і вона впала, а вітер підхопив та й поніс далеко-далеко. І горобець перестав бути незвичайним.
Объяснение:
