На мою думку миролюбність , прихильність , доброта – ці високі людські якості вважалися надзвичайно цінними з глибокої давнини і в усі часи. І навіть у наші дні , коли у світі , здається , правлять всепоглинаюча агресія і жадібність , добро , все ж існує , і ця свідомість зігріває душі тих , хто цілком відкритий моральним цінностям , хто прагне до кращого і не сприймає для себе іншого кредо , ніж честь , гідність і благородство.
Однак не даремно стверджували стародавні , що до кожного вчинку людини прикріплено дзеркало , і злість неодмінно обернеться злістю , а добрі діяння завжди повернуться добром.
Я вважаю що , цей постулат не можна зрозуміти занадто буквально , очікуючи , що хороший вчинок повинен повернутися негайно . Насправді ж очікування добра у відповідь на добро – не є прагнення егоїстичне , його не можна сприймати як якусь угоду з вищими силами , прагнучи здійснити добрий вчинок лише в надії на щедру нагороду.
Мені хотілося щоб, доброта ніколи не покидала людину , щоб її життя було зігріте теплим і гідним ставленням оточуючих людей , треба навчитися робити добро просто так , без будь-якої надії на подяку , з найчистішими і безкорисливими намірами , створивши свій власний б життя і думок . До тому , хто жадає до дати мудру пораду або просто вислухати і зрозуміти іншого – справжнє призначення людини, що живе в соціумі.
Отже , можна дійти висновку щоб дії людини носили лише позитивний і творчий характер , були спрямовані на до нужденним , треба думати лише про хороше, направляти свої думки в потрібне русло , намагатися огороджувати свій розум від жадібних і злісних помислів , і тоді звичка робити навколишньому світу добро стане другою натурою , і лише таке життя можна назвати справжнім духовним життям.
Часто ми можемо почути від дорослих, в телепрограмах, прочитати десь в книзі чи іншому інформаційному джерелі, що всім потрібно творити добро. Але багато хто розчарувався в необхідності творити добро, адже з екранів телевізора, з реальних життєвих ситуацій ми можемо побачити, що воно, на жаль, не завжди повертається до тебе тим самим. Так чому ж все-таки треба робити добрі справи? В першу чергу – для себе. Хіба вам не буде приємно, коли людина, якій ви до скаже вам елементарне “дякую”? Творити добро – це моральна потреба будь-якої людини. Адже від чиєїсь посмішки, подяки одразу краще стане на душіАле це не найголовніше, не потрібно корисливо робити добро, робіть це не заради подяки, а просто для того, щоб щиро до людині, і вам самим від цього стане краще.
Робити добро – це просто. Не потрібно боятись подати комусь руку до Для цього не потрібно здійснювати героїчні вчинки, воно проявляється в буденних речах – до бабусі перейти дорогу чи віднести важку сумку, дати їжі бездомній тварині та багато інших повсякденних речах. І той, хто навчиться робити добро просто по волі своєї душі, не чекаючи щось натомість, стане дійсно щасливою, благородною людиною.
