Який слід повинная залишити людина на землі.
Людина живе на землі не довго, та має час залишити після себе добрий слід. Ось я знаю одну цікаву історію:
Якось давно батько каже сину:
- Коли ти виростеш тобі потрібно будет залишити слід на землі після себе. Не чекай довго, та зроби це як найшвидше.
Хлопчик думав та не розумів що йому потрібно робити. Та не довго удмаючи він пішов шуляти вулецею. Перейшов кулька доріг і повернув за ріг ( куток). Там він побачив як будівельник майсрував дім і шпаклівкою обводив поріг. Хлопчина подумав що йому потрібно десь залишити слід, та всже не десь, а просто тут на невисохшій шпаклівці. Ось так він і зробив, та будівельник засмутився і промовив:
- Навіщо ти псуєш мою роботу? А ну, геть звідси! - закричав розлючений будівельник.
Злякавшись хлопчик побіг звідти.
Пройшло багато років. Хлопчик став дідусем. Та одного разу прройшовши тією самою вулецею він побачив свій дитячий, малий слід. Та якраз дідусь зрозумів що означає" залишити після себе слід на землі ".
ЯКИЙ СЛІД ПОВИННА ЗАЛИШАТИ ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ?
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."
