Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Книга — це чудо цивілізації. Життя без книги уявити собі неможливо. Хоча, на жаль, є люди, які так не вважають. Але не про їх мова — їх мені просто шкода.
Отож: книга в моїх руках, захоплюючий, відкриваючий невідомий мир, що розповідає про щось неймовірному або, навпаки, звичайному, близькому мені й тому цікавому (адже в інших, а все похоже!). Я читаю, перегортаю неї, вертаюся до прочитаних сторінок і ніколи не заглядаю в кінець. І книга стає мені іншому. Є, як в усіх, у мене книги улюблені, є, чесно говорячи, ніякі. Я не вертаюся до таким більше. А деякі читаю по кілька разів. Думаю, що завдяки цікавим книгам я привчився їх берегти, причому всі, і нелюбимі теж. Може бути, то, що не зацікавило мене, виявиться цікавим для інших. Я не беру книгу в непомиті руки. Я не загинаю куточки сторінок. І ніколи нічого не пишу в книзі, навіть олівцем. Мені завжди здається, що цю книгу обов'язково будуть читати ще багато разів. А як неприємно навіть тримати в руках старі, брудні, порвані листики! Це стосується й власних книг, і взятих на кілька днів у друзів, і, звичайно ж, книг бібліотечних. Раз книга — друг, те й ставитися до неї треба по-дружньому!
Объяснение:
