Не е словосполученнями всі сполуки слів у рядку: а) привітати матір, залитий сонцем, виїхав зранку; б)надійшов лист, багато книг, підмет і присудок;
в)білий кінь, рожеві мальви, наші знайомі;
г) над землею, руки і ноги, настав мир.​

кожен великий народ має свої знакові постаті. такою постаттю для нас, українців, є тарас григорович шевченко.   його ім’я золотими літерами вписано в історію української та світової літератури.

шевченко   залишив нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу   добру пам'ять   про себе. він пробуджував любов до своєї батьківщини, кликав   сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. шевченко був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і надзвичайного таланту, що здобула світову славу. а його поетичне слово – це вогник, схожий на полум’я свічки,що запалює душу людини. це справжня енциклопедія історії українського народу,   яка доносить   велич та героїзм козацької доби того часу, відроджує у наших душах повагу до героїчних предків, народжує   у серцях найкращі почуття - патріотизм   та національну гідність.

пам'ять про геніального поета, художника, критика ніколи не вмре в людських   серцях. його твори житимуть вічно. вони вічно хвилюватимуть людську душу.

Вліту в селі йдуть жнива,і всі люди,від старого до малого на нивах.Женці за цілий день лише раз сіли ваддихнути і перекусити.Наталка із торби дістала учорашній черствий хліб,до хліба жовте,від сонця,сало.Підобідували швиденько і мовчки,бо ще багато було роботи.За роботою вони і не замітили,що вже вечоріє.Всі заморені, поволі їдуть додому.Наталку, до себе повечеряти за подруга.Вона знає,що Наталка залишилась сиротою і їй нікому приготувати їжу.Повечерявши,Наталка поклала свої шершаві,зморені руки на стіл,і сиділа в задумі.Вона згадувала свою маму...