Перетворіть, де це можна, сполучникові речення на безсполучникові. Поставте потрібні розділові знаки.

Легенда розповідає, що жив в одному поліському селі хлопець Василь, ставний високий
парубок з блакитними очима. Якось ішов він полем і побачив у житі гарну дівчину. Сподобалася
красуня Василеві і погодився він піти з нею житами до далекого села.
День ідуть вони полем, два, а села все не видно. Зрозумів Василь, що тут щось не так. Став
уважніше придивлятися до своєї супутниці. Побачив легку її ходу, від якої й трава не згиналася,
бездонні очі, що міняють колір щохвилини. Здогадався хлопець і кинувся тікати. Наздогнала
русалка, торкнула рукою, і стала замість Василя блакитна волошка, що ще її васильками
називають. (Г. Бондаренко)

!

Записати речення,розставити розділові знаки.

1. У льотчиків серце несхитне й тверде рука неухильно машину веде і тільки вогонь висяває в очах коли вони вниз поглядають на шлях.

2. Відчувай у думці кожен порух тонко розумій усе навкруг той хто лає не завжди твій ворог той хто хватить не завжди твій друг.

3. Потім літо поверне на осінь і в степу де торохтів комбайн і де кишіли ящірки цвіркуни коники раптом стане тихо й порожньо.

Переписати речення, розставити розділові знаки.

1. Три старших лицарі стернею продудніли три старших лицарі над яром зупинились коли над ним туман піднявся білий а за селом в степу стріляли бились.

2. Люди всі по-своєму уперті народившись помирає кожна а живуть століття після смерті ті що роблять те чого "не можна".

3. Опівночі втікаючи від себе не обертайся не притишуй крок бо коли йдеш самим краєчком неба так легко впасти в прірву між зірок.

4. Наше життя це рух ми постійно біжимо поспішаємо працюємо але інколи нам потрібно зупинитись і просто озирнутись навколо і ми побачимо цю неймовірну красу яка оточує нас.

У системі сучасної української літературної мови, як відомо, виділяються такі функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний, а також конфесійний, що повертається в систему української мови наприкінці ХХ століття. Публіцистичний стиль – це один з функціональних стилів літературної мови, призначений для передачі масової інформації, який характеризується популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації.На сьогодні всі наукові дослідження публіцистичного стилю мови виходять з функціональної своєрідності публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій – впливу та повідомлення. Разом з тим, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи  мають бути взаємно врівноважені, на сучасному етапі комунікації посилюється експресивна функція. У мові газет, журналів, Інтернет-видань дедалі частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна, діалектна, лексика позанормативних запозичень, яка має досить виразну експресію.Актуальність теми зумовлена, з одного боку, різкою активізацією на сучасному етапі уживання експресивної лексики в мові української публіцистики та погіршення її якості в зв’язку з обсягом і швидкістю інформації через ЗМІ, що відображає загальний рівень культури; з другого боку, недостатньою вивченістю функціонування експресивної лексики в зв’язку з її великим обсягом і динамікою. Функції експресивної лексики в публіцистичному мовленні досліджувалися, однак ці роботи містять лише фрагментарні відомості про мотиви її використання, контекстуальне оточення, участь у створенні загального емотивно-оцінного плану тексту.Експресивний аспект мови як результат мовленнєвої діяльності мовної особистості займає все більше місце в лінгвістичних дослідженнях. Проблема експресивності опиняється в центрі активних пошуків сучасних лінгвістів. Вона потребує уваги як філологів, редакторів, так і журналістів.Об’єктом даної курсової роботи обрано мову сучасної української публіцистики. Мова друкованих засобів масової інформації є одним із найдинамічніших підстилів публіцистичного стилю: у ній доволі яскраво й швидко відзеркалюються зміни, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні в мові преси особливо помітна конкуренція інформаційності та експресивності функцій [6].Предметом аналізу є експресивна лексика в публіцистичних текстах.Експресивність виступає в тексті як засіб прагматики, яка в (комплексі з іншими мовними засобами контексту) сприяє, з одного боку, прояву позицій самого журналіста, його інтерпретацій, емоцій і оцінок, а з іншого – виявляючи мовну стратегію автора, стає одним із засобів мовного впливу на читача.Метою дослідження є вивчення експресивної лексики сучасної української публіцистики та особливості її уживання в сучасній періодиці.У зв’язку з визначеною метою постають такі завдання:– з’ясувати мовні особливості та екстралінгвістичну зумовленість публіцистичного стилю;– показати джерела формування та поповнення експресивної лексики в мові сучасної української публіцистики;– схарактеризувати особливості вживання експресивної лексики.Основним методом дослідження є описовий.Структура: дана робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаної літератури (50 джерел), доповіді.